Колтун О.В.
Методичні матеріали до курсу «Археологічні методи у палеогеографії»

Геохронологія і археологічна періодизація

Геохронологія і археологічна періодизація

Безліч подій визначеного нами часового інтервалу потребують періодизації. Тому не дивно, що періодизація – одне з головних завдань і археології, і палеогеографії. І коли виникає необхідність застосовувати палеогеографічні методи в археології чи археологічні методи в палеогеографії, то доводиться корелювати обидві схеми періодизацій на глобальному й регіональному рівнях. Окрім того, геохронологія тісно пов’язана зі стратиграфією і стратиграфічною шкалою відповідно.

Знову звернімося до тлумачного словника:
Періодизація, -ї, ж. Поділ на періоди (у 1, 2 знач.).
Період, -у, ч. 1. Проміжок часу, обмежений певними датами, подіями і т. ін. // Час, коли відбувається яка-небудь подія, триває дія, розгортається чиясь діяльність і т. ін. // Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь. 2. Певна стадія, фаза чого-небудь. // Історичний етап у суспільному або культурному розвитку країни, народу, що характеризується визначними подіями, явищами або процесами. … 3. спец. Проміжок часу, протягом якого відбувається якийсь регулярно повторюваний процес або рух. 4. геол. Проміжок часу, протягом якого утворилася сукупність відкладів певної геологічної системи; частина ери, що складається з таких проміжків.
Геохронологія – це учення про хронологічну послідовність формування і вік гірських порід земної кори.
Стратиграфія, -ї, ж. 1. Розділ геології, що вивчає процеси відкладання й залягання шарів гірських порід, їх внутрішню будову і відносний вік, взаємозв'язок та поширення. // Процеси відкладання й залягання шарів гірських порід, їх внутрішня будова і відносний вік, взаємозв'язок та поширення. Археологічна стратиграфія – порядок залягання культурних шарів і поховань щодо геологічних відкладів та один до одного. 2. Те саме, що томографія.

Отже, ще одна точка дотику археології і палеогеографія – необхідність стратиграфії.
Відмінність між геохронологічною і стратиграфічною шкалами полягає в тому, що геохронологічна шкала відображає тривалість і закономірну послідовність основних етапів розвитку Землі, а стратиграфічна шкала відображає послідовність відкладів, розчленованих на певні стратиграфічні одиниці, а також їхній об’єм і підпорядкованість.
У 2004 р. Міжнародна комісія зі стратиграфії запропонувала новий варіант стратиграфічної і геохронологічної шкали, уточнений 2006 р., найбільш спірним питанням якого є приєднання четвертинного періоду до неогенового.

Таблиця. Стратиграфічна шкала кайнозою (Міжнародна комісія зі стратиграфії, 2006) (доступно при скачуванні повної версії)

Для археології важлива детальний геохронологічний поділ починаючи з міоцену. Як відомо, для цього проміжку часу використовують регіональні схеми, що базуються на чергуванні льодовикових і міжльодовикових епох. Часто в археології, особливо європейській, роблять прив’язку до альпійської схеми.
Проте археологічна періодизація заснована на особливостях матеріальної культури людини. Основою для археологічних реконструкцій вже майже двісті років слугує система трьох віків, запроваджена К.Ю. Томсеном у 1816-1819 рр. під час упорядкування колекцій Данського національного музею. За матеріалом, з якого були зроблені знахідки, К.Ю. Томсен виділив кам’яний, бронзовий і залізний віки. З часом кожен з віків отримав підрозділи. Проте поряд з перевагами (правильність періодизації підтверджувалася стратиграфією) з’ясувалися і її недоліки: віки – лише стадії розвитку людської спільноти, тому для датування їх використати майже неможливо, у багатьох регіонах стадії випадають, перші мідні прикраси з’явилися задовго до широкого розповсюдження металургії, а крем’яні знаряддя використовували і в залізному віці. Проте на сьогодні досконалішої системи немає.

За загальноприйнятим поділом кам’яний вік поділяють на палеоліт, мезоліт і неоліт.

Палеоліт (від грец. давній і камінь) розпочався 2,6-3 млн. р. тому і закінчився 10-12 тис. р. тому. Палеоліт характеризувався поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, пануванням мисливства та збиральництва.
Палеоліт ділиться на три доби:
Ранній палеоліт (до 150 тис. р. тому). Час Homo habilis і Homo erectus. У ньому виокремлюють доолдувей (раніше 2,6 млн. р. тому); олдувей (2,6-1,1 млн. р. тому), давній ашель (інші назви – шель, абвіль, 1,1-0,6 млн. р. тому), середній і пізній ашель (600-150 тис. р. тому).
Середній палеоліт, або мустьє (150 – 40-35 тис. р. тому).
Пізній палеоліт (40-35 тис. р. тому – 10 тис. р. тому). З цього часу археологічні культури мають переважно локальний характер (наприклад, солютре, оріньяк, мадлен, гравет).
Мезоліт (грец. середній і камінь), Середня кам'яна доба – епоха кам’яної доби (12-7 тис. р. тому), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт.
Неоліт (від грец. новий і камінь) – новий кам'яний вік (8-2 тис. до н.е.).

Мідний вік, енеоліт, халколіт, (від лат. мідний і грец. камінь) – назва перехідного часу від неоліту до бронзового віку, яку застосовують археологи в зв’язку з появою й поширенням у той час виробів із міді. Мідні знаряддя вживалися поряд з кам'яними, які переважали. Найдавніші мідні предмети й шматки руди виявлені на ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії (8-5 тис. до н.е.). На території України датується 4-3 тис. до н.е.
Бронзовий вік – період, котрий змінив енеоліт (мідний вік). Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець IV — початок I тис. до н. е.). Змінився залізним віком.
Залізний вік (з I тис. до н. е. і до тепер) – період ранньої історії людства з розвитком чорної металургії і використанням залізних виробів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом