Колтун О.В.
Методичні матеріали до навчальних екскурсій з «Геоморфології міст»

Перетворення рельєфу малих міст. Жовква

Навчальна екскурсія №4. Перетворення рельєфу малих міст. Жовква.

Рівнинність території, яка часто в наших умовах супроводжується заболоченням широких долин рік, дозволяла у минулому будувати міста, максимально наближені до ідеальних. Прикладами таких міст на Львівщині є Жовква і Броди.
Мета екскурсії – з’ясувати особливості перетворення людиною рельєфу малих рівнинних міст, виявити типові антропогенні форми і рельєфотвірні процеси.

Жовква – районний центр у Львівській області з 13,8 тисячами мешканців, знаходиться в 25 кілометрах на північ від Львова і в 35 кілометрах від українсько-польського кордону. Місто знаходиться у долині ріки Свиня на межі не лише природних регіонів Розточчя і Малого Полісся, але й історичних земель та князівств Червоної Русі – Галичини і Волині, Звенигородського і Белзького князівств. Біля підніжжя гори Гарай (365 м), яка здіймається на 150 м над прилеглою рівниною, перетиналися важливі шляхи Червоної Русі, зокрема, зі столичного Галича на Белз і Холм. При цьому рухливому перехресті здавна існувало і успішно розвивалося поселення Винники (вперше згадується в літописах за 1242 р.), яке в кінці XVI століття переросло в місто Жовкву.
У 1594 р. на землях села Винники його власником, коронним гетьманом Станіславом Жолкевським було закладено приватне укріплене місто із замком. Для розпланування міста-фортеці була застосована ренесансна концепція «ідеального міста» за пропорційною схемою відомого італійського теоретика П’єтро Катанео.
Для будівництва міста була вибрана вигідна в оборонному і ключова в стратегічному відношенні підвищена платформа на правому, крутому березі великого ставу. З південного сходу, півдня і заходу її оточували болота і стави, на півночі – глибокий яр з потічком і болота. Внаслідок такого розташування (об’їхати це місце в ті часи було неможливим) місто контролювало значні території.
На головній композиційній осі міста закладено великий замок, який примикає до просторої ринкової площі з ратушею і громадською криницею; вздовж неї та інших композиційних осей виконано регулярне розпланування вулиць, які забудовувалися по цеховій приналежності; на етнічних дільницях відведено місця для культових і громадських споруд. Місто отримало дуже гармонійну забудову, а його особливою прикрасою були оборонні мури, високі домінанти оборонних веж, замку, ратуші і храмів.
Тоді ж у 1594 р. одночасно з замком розпочато будівництво брам і оборонних веж міста (всього 5 брам і 8 веж). Будівництвом зовнішніх
бастіонних оборонних споруд в 40-х роках XVII ст. інший архітектор-італієць Амброзіо Натклаус Ваберене (знаний як Амброзій Прихильний) завершив перший етап будівництва міста, яке на той час було повністю забудованим і добре розвинутим.
У 1661 р. Жовкву від матері успадковує молодий Ян Собєський і з 1668 р. розпочинає будівництво великих паркових ансамблів на Звіринці (території на південь від міських мурів, включно з мальовничтю заплавою ріки) та на віддаленому на 1 км від замку узгір’ї Гарай. На Звіринці, осушивши частково болота, закладає великий фруктовий сад, оранжереї та просторі вольєри для численних екзотичних звірів, при алеях та альтанах висаджує сотні рідкісних порід дерев. При замку на двох терасах закладає регулярний парк у французькому стилі з фонтаном, численними скульптурами, підпірною стіною з балюстрадою та сходами. На продовженні композиційної осі міста прокладає широку алею на дубових палях через став і заплави до лісового парку на Гараю.
Посередині ставу на розширенні алеї будує великі лазні, пишно оздоблені позолотою. В лісовому парку на Гараю споруджує літній палац-ротонду для відпочинку. Після обрання у 1674 р. Яна Собєського королем Польщі Жовква стає приватною королівською резиденцією, розбудовується, набирає рис справжньої європейської столиці. Таким чином, друга половина XVII – початок XVIII століть – другий етап розбудови міста, період його найвищого розвитку і багатства.
Протягом кількох десятиліть королем і міщанами вкладено колосальні кошти в розбудову міста і громадських споруд. Король закладає в Жовкві Василіянський монастир, монастир Домініканок, розбудовує монастир Домініканів, допомагає в будівництві нової великої синагоги. Тоді ж на запрошення короля в Жовкву перебралися нові багаті купці і майстри, надзвичайно розвинулися ремесла і промисли, досягнення жовківських малярів і різьбярів славилися далеко за межами держави. Після великої пожежі 1691 року, коли згоріло ціле середмістя, місто швидко відбудувалося, стало ще красивішим.
За синів короля ще кілька десятиліть XVIII ст. місто зберігало високий статус, залишалося одним з найбільш шанованих міст королівства, в місті підтримувався певний рівень ремесел і торгівлі, при замку королевичі утримували 1,5-тисячне приватне військо.
50-ті роки XVIII ст. – час стрімкого занепаду Жовкви. У 1772 р. після встановлення австрійської влади в Галичині Магдебурське право і приватне володіння містами ліквідовують, Жовква переходить у власність міської влади.
У першій половині ХІХ ст. напівзруйноване місто відбудовується, але багато цінних історичних будівель і оборонних споруд втрачено. Новий період розвитку і розбудови Жовкви – кінець XIX – початок XX ст. Впорядковуються і будуються дороги з твердим покриттям, прокладається
залізниця, створюються численні господарські і кредитні товариства, з’являються великі підприємства. Місто електрифікується, будуються мережі водопроводу і каналізації. Території давнього Звіринця забудовуються адміністративними будівлями, престижними стильовими віллами з мальовничими садами. Перебудовуються новими будинками і інші передмістя Жовкви, а також і центральна її частина. Раніше в долині Свині знаходилися великі стави (Сопошинський, Середній і Зволинський), які були осушені протягом XIX ст. Заболочені території також поступово осушили і забудували.
Короткий період на зламі століть був одним з найцікавіших в історії Жовкви. Проте наблизитися до рівня колишнього розвитку місто вже не змогло, бо знаходилося на узбіччі історичних шляхів та подій, і зрештою, втрутилася Перша світова війна: дощенту був спалений замок (в міжвоєнний період його відбудувала нова польська влада), зруйновано і спалено значну частину житлової забудови міста.
Наслідки Другої світової війни для Жовкви були ще важчими. Місто втратило більшість своїх мешканців. Зруйновано і спалено більшість житлових кварталів середмістя. Зруйновані будинки найчастіше просто розбирали і місце розрівнювали (бракувало коштів на їх відбудову), пізніше на їхньому місці з’являлися торгові павільйони, тимчасові будівлі, сквери. За роки радянської влади в центральній частині міста побудовано лише кілька капітальних будівель, і то без жодного врахування особливостей історичної забудови міста.
Кінець ХХ – початок ХХІ ст. – початок комплексних робіт по збереженню і відновленню видатної історичної культурної спадщини, розвитку соціальної і туристичної інфраструктури, перетворення міста в культурний і туристичний центр. Незважаючи на величезні втрати матеріальних культурних цінностей, Жовква збереглася як цілісний історичний містобудівний комплекс, який у 1994 р. включено до Державного історико-архітектурного заповідника.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом