Колтун О.В.
Методичні матеріали до практичних робіт з курсу «Антропогенна геоморфологія»

Джерела антропогеоморфологічної інформації

Практичні роботи
Практична робота №1. Джерела антропогеоморфологічної інформації

Однією з особливостей постмодерної науки є залучення результатів природничих досліджень до гуманітарних наук і навпаки, залучення результатів досліджень гуманітарних наук у природничі. Особливо важливе використання історичних, археологічних, статистичних даних і навіть мистецьких творів у антропогеоморфологічних дослідженнях. Так, у 1955 р. Олджих Вічар реконструював рельєф Брна за картинами міста, створеними у 1645 і 1749 рр.
Залучення нетрадиційної для геоморфології інформації робиться з метою отримання нових даних, які важко чи неможливо отримати суто геоморфологічними методами. Ми маємо справу з тлумаченням та інтерпретацією.
Отже, ТЛУМАЧЕННЯ – 1. Дія за знач. тлумачити. 2. Текст, який містить пояснення, трактування чого-небудь.
ТЛУМАЧИТИ Визначати зміст, роз'ясняти, з'ясовувати суть чого-небудь; давати якесь пояснення. // Висвітлювати певним чином, розуміючи так чи інакше що-небудь; трактувати. 2. заст. Перекладати з однієї мови на іншу.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ Розкриття змісту чого-небудь; пояснення, витлумачення. // Творче розкриття образу або музичного твору виконавцем.
ГЕРМЕНЕВТИКА Мистецтво і теорія тлумачення текстів, первинний зміст яких не зрозумілий внаслідок їх стародавності або неповноти. Музична герменевтика – вчення про тлумачення змісту музичного твору.
СЕМАНТИКА, -и, ж. 1. Значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. 2. Те саме, що семасіологія. Логічна семантика – розділ математичної та формальної логіки, що вивчає взаємовідношення між виразами мови і позначуваними ними поняттями чи судженнями. 3. Значення (слова, виразу). 4. Розділ семіотики, що вивчає знакові системи як засоби вираження змісту.
СЕМІОТИКА, -и, ж., спец. 1. Наука про різні знаки й системи знаків (мовні й немовні), що їх використовують у людському суспільстві для передавання інформації. 2. Розділ медицини, що вивчає ознаки хвороб.

Близькими до теми тлумачень є знайомі нам з картографії і топографії інтер- та екстраполяція.
ІНТЕРПОЛЯЦІЯ, -ї, ж. 1. спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі. 2. мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. // Знаходження проміжних значень величини за деякими заданими значеннями.
ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ, -ї, ж. 1. Поширення висновків, одержаних із спостереження над однією частиною явища, на іншу його частину. 2. мат. Обчислення за рядом даних значень математичного виразу інших його значень, які перебувають поза цим рядом.

Багато антропогеоморфологічної інформації можна отримати, аналізуючи топографічні карти, на яких чітко виокремлюються такі різновиди антропогенних форм, як забудовані території, насипні споруди (дамби, дорожні насипи, греблі тощо), зміни гідромережі (спрямлені русла рік, системи каналів), виїмки різного походження тощо. Зрозуміло, що чим більший масштаб карти, тим вона детальніша і тим більша кількість форм, які можна відобразити в масштабі чи позамасштабними значками.
Інші особливості має антропогеоморфологічна інтерпретація карт (схем, планів) міст. Тут не наносять звичні для географа ізолінії, зате багато можливостей для інтерпретації дає аналіз планувальної структури і топонімів.
За планами можна визначити, яка частина міста найдавніша і у яких напрямах йшло розростання території, а отже, й антропогенних перетворень. На найдавнішу частину вказують назви вулиць (Замкова, Підзамче, Валова, Підвальна тощо) та мікрорайонів чи урочищ (Старе місто, Замок, Городище, Підзамче тощо).
У старих частинах міст вулична мережа набагато густіша, ніж у нових, крім того, нові мікрорайони мають переважно ортогональну систему вулиць, тоді як старіші більш враховують особливості природного рельєфу. Так, у Львові частина вулиць Д. Вітовського та І. Франка мають форму дуги, яку вони успадкували від вигину долини Полтви. Досить часто на окраїнах наших міст в окремих мікрорайонах зустрічається складний рисунок вуличної мережі. Переважно він вказує на відносно недавно включені до меж міста села, де прослідковується пристосування не лише до форм, але й до елементів рельєфу (вулиці повторюють контури ярів і балок, йдуть паралельно геоморфологічним межам заплав і терас тощо).
До типових способів освоєння заплав належить відведення їх під відпочинкові і паркові зони, ближче до околиць – під промислову забудову і гаражі (особливо у днищах балок). У центральних частинах великих міст колишні заплави перетворюють також на бульвари. На паркові зони перетворюють й колишні оборонні споруди (рови і вали). Також парки розташовують на ділянках, не дуже сприятливих для будівництва за крутістю схилів, вертикальним і горизонтальним розчленуванням рельєфу.

Мета роботи – навчитися інтерпретувати нетрадиційні для геоморфології джерела інформації.
Матеріали: фрагменти великомасштабних топографічних карт: наукові праці інших природничих і гуманітарних галузей науки, вербальні й візуальні мистецькі твори; великомасштабні карти-плани міст.

Хід роботи: 1. Ознайомитися зі значенням у сучасній науці різних видів тлумачень, проаналізувати запропоновані негеоморфологічні джерела інформації та заповнити таблицю:

Таблиця (доступно при скачуванні повної версії книжки)

2. Описати антропогенний вплив на рельєф на підставі аналізу фрагмента топографічної карти.
3. З’ясувати типові способи освоєння певних типів і форм рельєфу для містобудування. Відтворити особливості рельєфу міста за його планом.

Оформлення роботи згідно стандартних вимог на окремих аркушах формату А4.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом