Заставний Ф.Д.
Економічна і соціальна географія України

Структура і розміщення господарства

РОЗДІЛ 4. ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ

Малюнок (доступно тільки при скачуванні повної версії)

§14. Структура і розміщення господарства

Структура господарства. Матеріальні і духовні цінності створюються працею людей. В Україні працюють тисячі підприємств (заводів, фабрик, шахт, рудників, селянських господарств), що виробляють промислові товари, продукти тощо, і установ та закладів (шкіл, лікарень, бібліотек, театрів), що надають певні послуги. Сукупність підприємств, установ, закладів, які виробляють однорідну продукцію чи надають послуги, що задовольняють однорідні потреби, утворюють галузі. Наприклад, сільське господарство — це сукупність підприємств, що виробляють рослинницьку і тваринницьку продукцію (зерно, молоко, м'ясо тощо), галузі охорони здоров'я — сукупність закладів, що попереджують хвороби і лікують людей.
Великими галузями є промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, освіта, охорона здоров'я. Усі вони тісно пов'язані між собою і разом утворюють господарство (господарський комплекс), або економіку, країни.
Оскільки кожна галузь має свою спеціалізацію, то між ними відбувається обмін продукцією чи послугами.
Отже, господарство країни — це система виробництва, обміну і розподілу та споживання продуктів, що історично склалась і розвивається на її території.
Склад, співвідношення і зв'язок між галузями утворюють галузеву структуру господарства.
Розрізняють галузі виробничої сфери, підприємства якої виробляють матеріальні цінності, і галузі невиробничої сфери, тобто заклади, що задовольняють різноманітні соціальні та духовні запити людей (мал. 13).

Мал. 13. Галузева структура господарства (доступно тільки при скачуванні повної версії)

Основна галузь виробничої сфери — промисловість, що поділяється на важку промисловість (підприємства групи «А» — виробляють електроенергію, машини, устаткування) та легку й харчову (підприємства групи «Б»). На всю промисловість припадає близько 60% вартості продукції виробничої сфери. До важливих галузей виробничої сфери належить також сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок. Галузі невиробничої сфери (житлове і комунальне господарство, охорона здоров'я, освіта, наука, культура, мистецтво) хоч і не створюють безпосередньо матеріальних цінностей, але необхідні для розвитку виробництва.
Промислові товари, продукти харчування, різні послуги люди виробляють і надають за допомогою засобів виробництва. Засоби виробництва — це поєднання засобів праці (машини, устаткування, інструменти, транспорт, зв'язок, земля, виробничі споруди) і предметів праці (те, на що спрямована праця людини — видобуток корисних копалин, обробка сировини, наприклад дерева, бавовни, металу тощо).
Зрозуміло, що завод, фабрика чи шахта не зможе нормально функціонувати без забезпечення транспортом, зв'язком, електроенергією, водою, лікарським обслуговуванням робітників та їх сімей, тобто підприємств і закладів, які дістали назву об'єктів інфраструктури. Розрізняють об'єкти виробничої інфраструктури (транспортні шляхи, лінії електропередачі, водопроводи, склади та ін., тобто споруди, що не беруть безпосередньо участі у випуску продукції, але сприяють цьому), і об'єкти соціальної інфраструктури (послуги з виховання дітей, освіти, культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення).
Найважливіший показник розвитку господарства — продуктивність праці, що визначається величиною всієї продукції, виробленої за рік у країні, чи її окремих галузей, підприємств у розрахунку на одного працюючого.
Цей показник відбиває два протилежних за характером шляхи розвитку господарства — екстенсивний та інтенсивний. За екстенсивного шляху розвитку економіки будують нові підприємства, залучають додаткову кількість робітників, розширюють посівні площі, збільшують поголів'я худоби. Інтенсивний шлях розвитку передбачає застосування передових технологій, кращу організацію виробництва і праці, залучення кваліфікованих кадрів, тобто нарощування виробництва відбувається на основі зростання продуктивності праці.
Підприємства виробничої сфери і заклади невиробничої, так само як і населення, розміщені по території країни нерівномірно. Різноманітність поєднання, взаємозв'язки і взаєморозташування підприємств і закладів та населених пунктів формують територіальну структуру господарства. Формами цієї структури є промислові пункти, центри, вузли, райони. Вони — основа формування територіально-виробничих комплексів (ТВК).
Промисловий пункт — це промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому (наприклад, вугільна шахта з робітничим поселенням). Промисловий центр — це вже місто або селище міського типу, де зосереджено кілька підприємств (більшість районних центрів). У разі, коли на обмеженій території кілька підприємств мають спільну інфраструктуру і трудові ресурси, формується промисловий вузол (середні міста Донбасу з прилеглими робітничими поселеннями). Промисловий район — це територіальне поєднання однієї або кількох галузей, між якими здійснюються виробничі зв'язки. До його складу входять промислові вузли, промислові центри, промислові пункти (Донбас, Придніпров'я). У промислових районах виділяють ще промислові агломерації — скупчення підприємств різних галузей промисловості у формі промислових центрів або вузлів, розташованих на порівняно невеликих територіях (наприклад, Донецько-Макіївська, Запорізька).
Актуальним у нашій країні є визначення сучасних підходів до обґрунтування розміщення нових виробництв. Раніше це питання вирішувалося з центру адміністративними вказівками. Адже всі господарські об'єкти були державними. У ринкових умовах першорядну роль відіграють економічні важелі. Власник тепер сам вирішує, де будувати підприємство, враховуючи цілий комплекс чинників (наявність інфраструктури, сировини, робочої сили, ринку збуту). Тим часом держава зацікавлена в такому будівництві, оскільки це сприятиме працевлаштуванню безробітних, надходженню податків від підприємства, що працюватиме. Щоб стимулювати людей чи фірми, що мають гроші, відкривати нові господарські об'єкти, держава може створювати для них податкові, кредитні, митні та інші пільги. Досвід функціонування вільних економічних зон у багатьох регіонах України і за кордоном засвідчує дійовість таких нових ринкових важелів регулювання територіальним розвитком.

1. Що розуміють під поняттям «господарство країни»?
2. Що таке галузева структура господарства країни?
3. Які галузі охоплює невиробнича сфера?
4. Що таке господарський комплекс України?
5. Що розуміють під поняттям «засоби виробництва»?
6. Що розуміють під територіальною структурою господарства?
7. Якими принципами керуються в ринкових умовах під час створення нових підприємств?

1. Назвіть головні галузі виробничої сфери.
2. Розкрийте поняття «інфраструктура».
3. Поясніть, чим відрізняється інтенсивний шлях розвитку від екстенсивного.
4. Спробуйте виділити промислові пункти і промислові центри на території свого району (області).

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом