Заставний Ф.Д.
Економічна і соціальна географія України

Хімічна, нафтохімічна і хіміко-фармацевтична промисловість

§19. Хімічна, нафтохімічна і хіміко-фармацевтична промисловість

Хімічна і нафтохімічна промисловість — одна з найважливіших галузей важкої промисловості України. Хімічна промисловість складається з таких головних підгалузей: гірничо-хімічної, основної хімії, хімії полімерів, лакофарбової промисловості.
Головні райони гірничо-хімічної промисловості — Передкарпаття і Донбас. У Передкарпатті добувають сірку (Новий Роздол і Новояворівськ Львівської обл.), калійну сіль (Калуш Івано-Франківської обл., Стебник Львівської обл.), в Донбасі — кухонну (кам'яну) сіль (Слов'янськ, Артемівськ) (мал. 33).

Мал. 33.   Хімічна промисловість (доступно тільки при скачуванні повної версії)

Основна хімія представлена виробництвом мінеральних добрив, кислот, соди. Невеликі підприємства мінеральних добрив були створені ще до Першої світової війни. Зокрема, в Одесі та Вінниці збудовано фосфатні заводи, в Калуші — завод калійних добрив.
Виробництво азотних добрив територіально тяжіє до коксохімічних підприємств і заводів переробки природних горючих газів (Горлівка, Сєверодонецьк, Дніпродзержинськ). Заводи азотних добрив, що працюють на основі переробки природного газу, знаходяться у Рівному, Черкасах, Лисичанську.
Виробництво фосфатних добрив організовано на базі привізної сировини в Одесі, Вінниці, Сумах і Костянтинівці (Донецька обл.).
Передкарпаття (Калуш, Стебник) є центром виробництва калійних добрив. Виробництво цих добрив здійснюється на місцевій сировині.
У хімічній промисловості та інших галузях широко використовуються кислоти. Найширше застосовується сірчана кислота, сировиною для виробництва якої є самородна сірка. У зв'язку з великими витратами на перевезення сірчаної кислоти її виробляють переважно в місцях споживання. Оскільки найбільшими споживачами її є підприємства з випуску фосфатних добрив, основні центри виробництва цих добрив є одночасно і центрами виробництва сірчаної кислоти (Суми, Вінниця, Одеса, Костянтинівна). Цю кислоту випускають також коксохімічні заводи, що розташовані в Донбасі та Придніпров'ї.
Україна — важливий регіон з виробництва соди. Винятково сприятливі умови для розміщення содового виробництва є в Донбасі (тут зосереджені необмежені поклади високоякісної кухонної солі — сировини для виготовлення соди). Соду виробляють у Слов'янську і Лисичанську. її випуск налагоджено також у Північному Криму на ропі Сиваша. Характерною особливістю содового виробництва в Україні є висока частка випуску кальцинованої соди.
До хімії полімерів належить виробництво хімічних волокон і ниток, синтетичних смол, пластмас, каучуку. Центрами виробництва штучних і синтетичних волокон є збудована ще в 1936 р. велика фабрика віскозного шовку в Києві, Сокальський (Львівська обл.) та Житомирський заводи хімічного волокна, а також виробничі об'єднання «Хімволокно» в Черкасах і Чернігові (мал. 34). Спеціалізовані підприємства, які виробляють синтетичні смоли і пластичні маси, знаходяться в Донецьку, Прилуках (Чернігівська обл.), Запоріжжі, Луцьку, в інших містах.

Мал. 34. У цеху Чернігівського виробничого об'єднання «Хімволокно» (доступно тільки при скачуванні повної версії)

В Україні організовано випуск лакофарбових матеріалів. Центрами їх виробництва є Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Київ, Рубіжне (Луганська обл.).

Нафтохімічна промисловість в Україні представлена гумоазбестовою і сажевою галузями. Гумоазбестова продукція використовується переважно в автомобільній промисловості. Найбільшими центрами її виробництва є Дніпропетровський шинний завод, Білоцерківський завод гумотехнічних виробів. Нитки для кордної тканини і технічних виробів виготовляють у Києві, Черкасах, Чернігові, Сокалі (Львівщина), Житомирі. Сажу виробляє великий завод у Кременчуку.

Хіміко-фармацевтична промисловість набула значного розвитку у повоєнні роки. Підприємства галузі виробляють лікарські засоби — медикаменти синтетичні, з рослинної і тваринної сировини, антибіотики, вакцини, сироватки, дезінфікуючі засоби та ін. Ця галузь розвивалася в багатьох областях. У країні функціонує близько 40 хіміко-фармацевтичних підприємств. Найбільшими центрами розвитку цієї галузі є Миколаїв, Київ, Харків, Кременчук, Львів.
В Україні можна виділити три райони територіальної концентрації хімічної та нафтохімічної промисловості: Донбас, Придніпров'я і Передкарпаття. У Донбасі зосереджено близько третини випуску продукції галузі, причому більше її виробляється на Луганщині. В межах цієї області сформувалися найбільші в Україні вузли хімічної спеціалізації — Лисичансько-Рубіжанський (Сєвєродонецькі виробничі об'єднання «Азот» і «Склопластик», Лисичанський содовий завод, Рубіжанське виробниче об'єднання «Барвник»), а також Горлівсько-Донецький (Горлівське виробниче об'єднання «Стирол», Слов'янське виробниче об'єднання «Хімволокно», Донецький завод хімреактивів).
Високий рівень концентрації продукції цієї галузі у Дніпропетровській області (понад 10%), де діє Дніпропетровсько-Дніпродзержинський вузол (Дніпропетровський лакофарбовий завод, Дніпродзержинське об'єднання «Азот»). На заході України виробляється близько 8% продукції хімічної галузі країни. Тут функціонують Львівський, Новояворівський, Сокальський, Калуський та інші центри.
Значного розвитку набула хімічна промисловість на півночі Криму, в Одесі, у Сумській області.
За період з 1990 по 1997 pp. виробництво хімічної продукції скоротилося, зокрема хімічних волокон і ниток, кіноплівки, кальцинованої соди, сірчаної кислоти. Тим часом в останні роки помітно зріс випуск шин для вантажних і легкових автомобілів, залізної руди, коксу, цементу, азбестоцементних виробів (див. додаток 14).
Головними причинами, що стримують розвиток хімічних виробництв — обмеженість окремих сировинних ресурсів (фосфатів, нафти, газу), висока вартість готової продукції через зростання цін на паливо та електроенергію. Більше завантажені підприємства, продукція яких йде на експорт.
Оскільки хімічні підприємства є значними забрудниками довкілля, у перспективі розвиток галузі в країні має здійснюватися без будівництва нових підприємств, за рахунок технічного переоснащення і реконструкції діючих з впровадженням ресурсозберігаючих мало- і безвідходних технологій, схеми замкнутого водообороту. Важливе значення також має перепрофілювання екологічно шкідливих виробництв на безпечні, виведення окремих підприємств за межі населених пунктів.

1. Які головні галузі включає хімічна промисловість?
2. Які чинники стримують розвиток хімічної промисловості України? Що слід зробити для зменшення екологічно шкідливого впливу підприємств хімічної промисловості?

1. Назвіть і покажіть центри виробництва хімічних добрив.
2. Розкажіть про особливості розміщення хіміко-фармацевтичної та гумово-азбестової промисловості.
3. Назвіть основні райони зосередження підприємств хімічної промисловості в Україні.
4. Складіть схему міжгалузевих зв'язків одного з хімічних виробництв (за вибором).

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом