Геренчук К.І.
Природа Закарпатської області

Дослідження природи Закарпатської області у радянський період

Широко розгорнулися кліматологічні дослідження на Закарпатті. Основою їх стали, по-перше, дані численних метеорологічних станцій, яких в області налічується понад 20, по-друге, спеціальні гідрокліматологічні експедиції, що вели напівстаціонарні дослідження умов утворення шкідливих метеорологічних процесів (вітровалів, селів тощо). Багато праці тут доклали вчені Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту (1956-1961), Київського, Львівського та Чернівецького університетів (М. С. Андріанов, 1959; О. І. Токмаков, 1972, 1974; М. І. Щербань, 1968 та ін.).

Значна робота проведена щодо вивчення режимів річок Закарпаття, зокрема сельових явищ і коливання рівнів води у ріках області (М. С. Каганер, В. А. Огієвська, 1955). Досить детально досліджені водні ресурси (Г. А. Василевський, 1973; К. В. Примак, 1957; М. І. Кирилюк, 1976 та ін.).

У вивченні рослинного покриву Закарпаття в радянський час основна увага була звернута на геоботанічні аспекти. З перших радянських праць рослинного покриву Закарпаття слід згадати монографію М.Г. Попова «Очерк растительности и флоры Карпат» (1949), а також колективну монографію «Рослинність Закарпатської області» (1954). За останні десятиріччя з'явились нові змістовні дослідження (В.Г. Коліщук, 1956, 1966; К.А. Малиновський, 1961; Г.В. Козій, 1965; В.І. Комендар, 1966, 1971; С.М. Стойко, 1966, 1977; С.С. Фодор, 1956, 1960 та ін.).

Заслуговують на увагу численні публікації карпатських ботаніків з питань охорони рослинності та в цілому природи Українських Карпат, особливо праці С.М. Стойка (1966, 1977).

Вивчення грунтів Закарпаття започаткувала Н. Б. Вернандер (1947), а потім продовжила Є. Е. Руднєва (1960). Велике значення у дослідженні ґрунтового покриву області мало крупномасштабне картографування грунтів (1958-1960 рр.), на основі якого проведено агрохімічне вивчення. Це дало підставу для важливих висновків щодо їх географії і генезису (І. М. Гоголев, 1965; В. Р. Голян, 1969; П. С. Пастернак, 1967).

Значних успіхів домоглися радянські зоологи у вивченні тваринного світу Закарпаття. Вони провели цікаві роботи еколого-біоценологічного напрямку на стаціонарах Боржавська полонина, полонина Красна, Квасівський Менчул, а також в численних експедиціях. Згадаємо у хронологічному порядку лише деякі з фауністичних досліджень Українських Карпат і Закарпаття. Монографії Ф. И. Страутмана (1954, 1963), К А. Татаринова (1956, 1973), І. І. Туряніна дають основні узагальнення з ключових системно-фауністичних, еколого-біоценотичних і практично-охоронних питань карпатської території. Якщо до цього врахувати ще десятки статей, в яких висвітлюються сучасний видовий склад, екологія, зоогеографічні особливості птахів (В. С. Талпош, 1969; О. Б. Кістяківський, 1950), риб (Е. К. Власова, 1956, 1958 та ін.), герпето- і батрахофауни (В. М. Салюш, 1953; В. О. Кушнірук, 1968; В. І. Таращук, 1959 та ін.), ссавців (К. А. Татаринов, І. І. Турянін, В. С. Левицька та ін.), то можна погодитися з твердженням, що фауна хребетних Закарпаття вивчена досить добре. Слід також відзначити, що чимало зробили зоологи у справі охорони та збагачення фауни області.

Одні з найменш досліджених об'єктів природи Закарпаття — ландшафти. Давно опубліковані загальногеографічні праці В. А. Анучина і А. І. Спиридонова (1947), В. А. Анучина (1956) є науково-популярними нарисами, які мали на меті ознайомити широкі кола читачів з особливостями природи і господарства нової області у складі СРСР. Вони були побудовані за галузевим принципом характеристик окремих сторін природного оточення адміністративної області і не ставили перед собою завдань комплексної характеристики природи.

Ландшафтні дослідження природи Закарпатської області розпочались лише в п'ятдесятих роках і проводились невеликими силами фізико-географів Львівського, Чернівецького і частково Київського університетів. Львівські фізико-географи під науковим керівництвом К. І. Геренчука вели дослідження у найвищому гірському масиві Українських Карпат — Чорногорі (Г. П. Міллер, 1961, 1967, 1968).

Серед фізико-географів Чернівецького університету слід назвати М. М. Рибіна (1958, 1965 та ін.), Л. І. Воропай (1964), Л. І. Воропай і М. М. Рибіна (1963).

Дослідження ландшафтів Карпат і Закарпаття значно розвинулось під час Комплексної експедиції по боротьбі з шкідливими стихійними явищами Українських Карпат Сектора географії АН УРСР, в яких активну участь брали географи Львівського і Чернівецького університетів. У результаті цих робіт, які грунтувались на детальних ландшафтних зніманнях, були вияснені деякі закономірності будови географічних ландшафтів Українських Карпат, зокрема їх морфологічна структура (К. І. Геренчук, Г. П. Міллер, С. В. Трохимчук, 1963; К. І. Геренчук, 1963).

Перші спроби узагальнення ландшафтних характеристик Українських Карпат зроблені Л. І. Воропай і М. О. Куницею (1966) та К. І. Геренчуком в книзі «Природа Українських Карпат», де коротко охарактеризовані ландшафти Закарпаття, однак це питання потребує детальнішого вивчення.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом