Паньків З.П.
Земельні ресурси

Структура світових земельних ресурсів

Розділ 2. Земельні ресурси світу

Рисунок (доступно при скачуванні повної версії підручника)

2.1. Структура світових земельних ресурсів

На усіх етапах свого становлення і розвитку людина була нерозривно пов'язана із землею, а способи землекористування були зумовлені багатьма чинниками, зокрема ґрунтами та кліматом, а також рівнем розвитку економіки та місцевими традиціями. На самих ранніх етапах людина використовувала земельні ресурси як просторову базу та місця концентрації корисних копалин. Першим видом сільського господарства, який почала займатися людина, було кочове тваринництво, при якому вона не є власником землі, яку використовує. Цей спосіб є малопродуктивним і не дозволяє підтримувати численне населення. На сьогоднішній день зони кочового сільського господарства розташовані в регіонах із суворим кліматом або там, де ґрунти не настільки родючі аби забезпечувати осілу сільськогосподарську діяльність. Із переходом до осілого способу життя земельні ресурси почали виконувати функції предмета та засобу праці, слугуючи основою виробництва продуктів харчування та сировини для різних галузей промисловості.

Земельні ресурси – це сільськогосподарські землі та інші земельні ділянки, які використовуються або можуть бути використаними при сучасному рівні розвитку продуктивних сил суспільства в різних галузях діяльності людини.

Площа Землі становить 510 млн. км кв. Більшу її частину займає Світовий океан – 361 млн. км кв (70,8%), а площа суші займає 149 млн. км кв (29,2%). Територія суші є неоднорідною: більше 70% її площі займають рівнини, 21% - гори та 9% льодовики і вічні сніги. Якщо із складу суші виключити Антарктиду (15 млн. км кв), то площа земельних ресурсів, які використовує людство, становить 134 млн. км кв, або 26%
поверхні Землі. За рахунок впливу різноманітних лімітуючи чинників більша частина суші не є придатною для ведення сільського господарства. Це обширні пустелі Африки, Австралії, Азії, гірські території з виходами скальних порід, величезні заболочені простори північної півкулі (Росія, Канада, Аляска), лісотундра і тундра.
Сільськогосподарські угіддя в світі займають 37,1%, в тому числі рілля становить лише 10,4% (табл. 2.1, 2.2). Найвищі показники ріллі характерні для Зарубіжної Європи та Азії, що обумовлено значною землеробською освоєністю території та високою щільністю населення.

Таблиця 2.1. Світові земельні ресурси (1995р., млн. га) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Таблиця 2.2. Структура земельного фонду світу (1995 p., %) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Значні площі орних земель у світі, розташовуючись в арідних умовах, потребують зрошення. Розширення площі ріллі в регіонах з недостатнім зволоженням вимагають розширення площ зрошувальних земель. Темпи приросту зрошувальних земель в світі станом на 1995 р. досягай 3,5 млн. га в рік. Близько 80% всіх зрошувальних площ розташовані в Зарубіжній Азії та Північній Америці (табл. 2.3). Лісові землі у структурі світового земельного фонду займають 29,6% від площі суші, а найбільші їхні площі розміщені в тропічному поясі південної Америки і на півночі Азії, в межах Росії. Четверту частину світових земельних ресурсів займають луки та пасовища, які використовуються для тваринництва. Найбільші площі цих угідь розташовані в Африці, сухих степах, тундрі і лісотундрі.

Таблиця 2.3. Питома вага зрошувальних земель (від загальної площі ріллі) (1995 р., млн. га) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

На категорію «інші землі» припадає значна частина світового земельного фонду (33,3%). В цю категорію віднесені території гір і пустель, льодовики та арктична тундра, де характерна найменша щільність населення, а також землі населених пунктів.
З кожним десятиріччям в світі все більшої гостроти набуває проблема землезабезпечення населення. Загальна кількість населення світу постійно зростає: з 1000 р. до 1850 р. кількість жителів Землі зросла на 1 млрд. чоловік, до 1940 р. – ще на 1 млрд. чол., а з 1940 по 1995 pp. – на 3,5 млрд. чоловік. В даний час чисельність населення Землі збільшується більше ніж на 90 млн. чоловік в рік. Станом на 1995 р. на одного жителя нашої планети припадало 0,24 га ріллі (в середині 70-х років цей показник становив 0,40 га) (табл. 2.4). Найменша забезпеченість жителів земельними ресурсами характерна для Зарубіжної Азії (0,13 га), а найбільша – для Австралії і Океанії (1,74 га).

Таблиця 2.4. Світові земельні ресурси в розрахунку на одного жителя (1995 р.) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Поряд із землезабезпеченням населення важливим показником є забезпеченість території водними ресурсами. Найкраще співвідношення землезабезпеченості і водозабезпеченості має Північна Америка і Південна Америка, а найменше забезпечені земельними і водними ресурсами Європа і Азія.
Більше половини всіх площ освоєно (зайнято посівами і пасовищами) в Азії, а також в Австралії і Океанії. В Африці, Північній та Південній Америці освоєні землі займають 30-36% їхньої території. В розрізі окремих країн найвищими показниками освоєності території характеризуються Казахстан, Монголія, Нігерія, ПАР, Україна (більше 70%). Менше 10% всіх площ освоєно в Єгипті, Лівії, Канаді, Скандинавських країнах.
В межах окремих країн земельні угіддя поширені дуже нерівномірно. Найбільші масиви ріллі сконцентровані в США, Індії, Китаї, Бразилії, Україні, Канаді. Також одним із основних характеристик використання земель за методологією ФАО (Food Agricultural Organization) є щільність населення на одиницю площі та її освоєність. Ці показники приведено в таблиці 2.5 за відомостями World Resources 1998-1999 pp.

Таблиця 2.5. Земельні ресурси окремих країн в розрахунку на 1 жителя (1995 р.) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом