Паньків З.П.
Земельні ресурси

Розподіл земель світу в межах грунтово-біокліматичних поясів

2.2. Розподіл земель в межах грунтово-біокліматичних поясів

Землеробське використання території суші Землі є вкрай нерівномірним в межах грунтово-біокліматичних поясів. Згідно комплексного грунтово-клімато-біогеохімічного поділу суші за М. М. Розовим і М. Н. Строгановою найбільшу площу займає тропічний пояс (42%), субтропічний, суббореальний і бореальний – 16-20%, а полярний всього 4% (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6. Грунтово-біокліматичні пояси та області суші, % (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Тропічний пояс займає більше 5,6 млрд. га (42% від загальної площі суші), а гірські території в його межах охоплюють 0,7 млрд. га (12,8% від площі поясу).
Майже половину площі поясу (45%) займають вологі області, а посушливі – 30%. Незважаючи на значну територію, сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур орографічні і кліматичні умови, оброблювальні площі тропічного поясу становлять тільки 29% від площі світового землеробства. Землеробська освоєність цього поясу є дуже низькою і становить в середньому 7,4%. При цьому сприятливі температурні умови дозволяють отримувати в тропіках три урожаї різних культур за рік, а також вирощувати багато сільськогосподарських культур, які неможливо культивувати в інших грунтово-біокліматичних поясах. Тропічний пояс є найбільш перспективним для подальшого розширення землеробських площ, оскільки вологі тропіки мають найсприятливіше співвідношення тепла і вологи. Землеробські площі можуть бути збільшені більше ніж у 3 рази. Але освоєння нових площ ріллі в тропіках і підвищення продуктивності вже існуючих пов'язано з вирішенням багатьох специфічних проблем:
- впровадження специфічних систем сівозмін;
- захист земель від водної ерозії;
- боротьба з латеритоутворенням.

Центральною проблемою в тропічному землеробстві є необхідність внесення добрив під кожен урожай, що обумовлено низькою ємністю вбирного комплексу та промивним водним режимом грунтів. Все це зумовить необхідність збільшення виробництва мінеральних добрив і впровадження заходів захисту довкілля, сільськогосподарської продукції від акумуляції підвищених доз агрохімікатів.

Субтропічний пояс займає площу близько 2,5 млрд. га і розташовується як в північній так і в південній півкулі. Вологі лісові області охоплюють 25% території, ксерофітно-лісові та кущово-степові – 34%, а напівпустельні і пустельні – 41%. Землеробське використання субтропічного поясу становить 17%, що в 2,4 рази перевищує аналогічний показник тропічного поясу. Кліматичні умови дають можливість вирощувати два урожаї сільськогосподарських культур за рік. Головні масиви землеробських площ приурочені до заплав головних рік. Середня розораність рівнинних територій субтропіків становить близько 18%, а гірських – 14%. За існуючими прогнозами, землеробські площі в межах цього поясу можуть бути збільшені в 1,5 рази. Але для успішного функціонування субтропічного землеробства слід вирішити цілий ряд агрономічних і меліоративних проблем:
- раціональні сівозміни;
- додаткове зрошення;
- потреба в добривах;
- захист ґрунтів від водної та вітрової ерозії;
- окультурення ґрунтів.

Суббореальний пояс майже повністю розміщений у північній півкулі, а в південній - в його межах розташовані невеликі площі на півдні Аргентини і в Новій Зеландії. Його площа становить близько 2,2 млрд. га, з яких 33,6% – гірські території. Вологі області займають 29% території, субарідні і арідні – 71% (46% з яких – пустелі). Із всіх ґрунтово-біокліматичних поясів світу суббореальний пояс є найбільш освоєним, оскільки в його межах сконцентровано більше третини землеробських площ світу. Середня землеробська освоєність поясу становить 21%. Розораність рівнинної частини – 27%, а гірської – близько 9%. Найбільш землеробськоосвоєними є гумідні лісові області, степи розорані на 31%, а напівпустелі і пустелі – всього на 2%.
Термічні умови дозволяють вирощувати тільки один урожай в рік, хоча в багатьох районах можливі повторні посіви кормових культур. Набір сільськогосподарських культур є меншим ніж у субтропіках. Незважаючи на це, саме в суббореальному поясі виробляється майже половина світової сільськогосподарської продукції.
Напівпустельні і пустельні області є малопродуктивними для землеробства і з давніх-давен використовуються для кочового тваринництва. Більше 40% цих територій розташовані в гірських умовах, де землеробство має точковий характер.
Земельні ресурси суббореального поясу практично вичерпані для землеробства, а розрахунки вказують, що землеробська освоєність може зрости тільки на 25%. До найбільш насущних проблем землеробства суббореального поясу слід віднести:
- розширення набору сільськогосподарських культур;
- раціональні сівозміни;
- вологонакопичення і зрошення;
- окультурення засолених земель;
- захист від ерозії та дефляції;
- внесення добрив.

Бореальний грунтово-біокліматичний пояс займає площу 2,4 млрд. га, в т.ч. 34,1% – гірські території. Пояс практично повністю розташований в північній півкулі та характеризується надлишковою зволоженістю і недостатньою кількістю тепла. Напівгідроморфні і гігроморфні ґрунти займають 16% рівнинної території. Для переважної більшості цього поясу є характерним вирощування ранньоспілих культур. Середня землеробська освоєність бореального поясу становить близько 5%. На півночі тайгово-лісової області землеробство має точковий характер.
Згідно приблизних оцінок освоєння земель тайгово-лісової області бореального поясу для землеробства може бути збільшено за рахунок вирубування лісів на 60%, що буде вимагати великих матеріальних затрат і буде залежати від потреби суспільства та технічних можливостей майбутнього.
До агрономічних і меліоративних проблем бореального поясу слід віднести:
- підбір і розміщення сільськогосподарських культур;
- селекція, яка повинна бути спрямована на виведення холодостійких скороспілих сортів;
- удобрення;
- осушення;
- усунення надлишкової кислотності;
- обґрунтуванні сівозміни.

Полярний пояс без материкових льодів займає приблизно 570 млн. га та ще близько 1 400 млн. га припадає на льодовики Антарктиди, Гренландії та інших островів. За агрокліматичними показниками пояс відноситься до зони землеробства на закритому ґрунті. Великі простори полярного поясу, в основному, використовуються під оленячі пасовища. Також тут поширено мисливство.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом