Земельна ділянка в Україні та встановлення меж земельної ділянки
Земельні ресурси є базою розвитку та розміщення господарського комплексу та складною природно-економічною системою. У географічному відношенні – це поверхня суші, що характеризується різноманітними природно-історичними умовами, а з економічної точки зору – це сукупність земельних угідь, які відображають форму використання землі як засобу виробництва і характер зайнятості території. Земельні ресурси вирізняються багатоаспектним характером пізнання та експлуатації:
- соціальний – просторова база суспільства;
- онтолого-гносеологічний – об'єкт дослідження та пізнання;
- політико-економічний – засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві;
- організаційний – система землеволодінь та землекористування;
- екологічний – компонент біосфери.
В період відновлення приватної власності на землю всебічна інформація про земельні ресурси стає надзвичайно актуальною, оскільки в ній зацікавлені не тільки державні органи і господарські структури, але й практично всі громадяни та юридичні особи, які є учасниками земельних відносин. Вихідним джерелом потрібної інформації є окрема земельна ділянка, яка розглядається не тільки як об'єкт користування, а, в першу чергу, як об'єкт права [4].
Існуюча структура державного земельного кадастру забезпечує повноту відомостей про правовий, природний і господарський стан усіх земельних ділянок. У процесі земельно-кадастрових робіт встановлюється процедура визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками, накопичуються і систематизуються відомості про місце розташування земельних ділянок, їхню оцінку, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Збір, систематизація та аналіз відомостей про земельні ділянки проводиться на базовому рівні (сільської, селищної, міської ради), а такі характеристики як бонітування грунтів, грошова та економічна оцінка земель здійснюється на більших територіях, об'єднаних за адміністративними, просторово-якісними, природними, правовими і господарськими ознаками. Кожне таке структурне об'єднання земель – це сума площ окремих земельних ділянок, а кадастрова інформація про таке об'єднання – це зінтегрована та узагальнена інформація про окремі земельної ділянки. Тому, земельна ділянка є первинним об'єктом вивчення, а сукупність відомостей про всі земельні ділянки в межах різних адміністративно-територіальних утворень дозволяє отримати повну характеристику про стан земельних ресурсів.
Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Невід'ємним атрибутом земельної ділянки, який відокремлює її від інших частин земної поверхні, є її межа [3, 4]. Межа – це умовна лінія, яка відокремлює територію земельної ділянки від іншої частини земної поверхні. Межа може проходити у створі спеціально встановлених межових знаків або через природні лінії і предмети місцевості. Оскільки право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і глибину, необхідну для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд, під межею слід розуміти прямовисну площину, яка проходить через розмежувальні знаки двох суміжних ділянок. Така межа встановлює однорідне правове поле для реалізації прав і обов'язків власника чи користувача певної земельної ділянки.
Встановлення меж земельної ділянки забезпечується проведенням комплексу польових і камеральних робіт кадастрових зйомок, у процесі яких здійснюється вимірювання лінійних розмірів меж, обчислення координат межових точок, погодження межі із суміжними власниками землі і землекористувачами, складання проекту зовнішніх меж земельної ділянки та перенесення їх в натуру. Межа чітко фіксується як на місцевості, так і у відповідних правовстанолюючих документах.
Встановлення меж ділянки – це процес закріплення в натурі межовими знаками і в правовому документі меж власності з узгодженою і зареєстрованою точною лінією.
Із встановленням межі земельної ділянки виникає інша її невід'ємна ознака – місце розташування. Система координат встановлених меж забезпечує просторову визначеність земельної ділянки і дозволяє розпізнавати її серед інших. З цією метою застосовують унікальні кодові позначення земельних ділянок - система кадастрових номерів, яка несе в собі додаткову інформацію щодо географічного місце знаходження земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою України.