Паньків З.П.
Земельні ресурси

Елементи права власності на земельну ділянку: володіння, користування, розпорядження

5.2. Елементи права власності на земельну ділянку: володіння, користування, розпорядження

Після встановлення меж земельної ділянки і видачі правовстановлюючого документа починається її практичне використання і земельна ділянка отримує певний правовий статус. Відповідно до земельного законодавства кожна земельна ділянка є об'єктом права власності. Елементами права власності на землю є право володіти, право користуватися і право розряджатися нею.
Власність – це система історично змінюваних об'єктивних відносин між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання, які характеризують привласнення засобів виробництва і предметів споживання.
Право володіння – це необмежена у часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.
Право володіння земельною ділянкою має певну особливість, що обумовлена неможливістю відокремлення землі від навколишнього середовища, її тісний взаємозв'язок з іншими компонентами природи, неможливістю вилучення земельної ділянки з цього середовища, переносу в інше місце, здатністю грунтового покриву до саморозвитку та самовідновлення як екологічної системи та засобу виробництва.
Право розпоряджатися – це здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.
Право користування – це процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.
Право власності на земельні ділянки набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу, а також інших законів. Земельні ділянки можуть перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Від форми власності залежить, кому земельна ділянка належить, хто її власник і хто розпоряджається результатами праці від її використання. Право приватної власності на земельні ділянки можуть набувати громадяни та юридичні особи, право комунальної власності – територіальні громади або органи місцевого самоврядування; право державної власності – держава, в особі органів державної влади.
Земельні ділянки також можуть перебувати у спільній частковій і спільній сумісній власності. Спільна часткова власність – це власність на земельну ділянку двох і більше фізичних або юридичних осіб з визначеними частками власності кожного співвласника. У спільній сумісній власності земельна ділянка перебуває тоді, коли право власності щодо неї реалізують двоє або більше фізичних осіб без визначення розміру частки кожної із них.
Право власності на земельні ділянки громадяни, юридичні особи України, територіальні громади та держава можуть набувати на підставі купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Громадяни України, в основному, набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше їм надані у користування.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, обміну; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності, та прийняття спадщини. Якщо іноземні громадяни або особи без громадянства набули право власності на землі сільськогосподарського призначення за рахунок прийняття спадщини, то така земельна ділянка підлягає відчуженню протягом року.
Земельним законодавством України обумовлено перелік земель комунальної та державної власності, які за ніяких умов не можуть передаватися у приватну власність (землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; землі атомної енергетики та космічної системи; землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення; земельні ділянки, що закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності і т.д.)
Земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, передаються державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у постійне користування без встановленого терміну. Право власності та постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами затвердженого зразка.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом