Паньків З.П.
Земельні ресурси

Обмеження прав на земельну ділянку

5.3. Обмеження прав на земельну ділянку

Набуття права власності, права користування земельною ділянкою має цільовий характер, від якого залежить правовий режим, що містить в собі сукупність правил її використання. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є законною підставою для припинення права користування та права власності. Також право власності на земельну ділянку може бути припинено на підставі добровільної відмови або смерті власника за відсутності спадкоємця; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскації за рішенням суду. З метою дотримання найбільш раціонального та ефективного використання земель органи державної влади та місцевого самоврядування можуть накладати обмеження прав на земельну ділянку або її частину в обсязі передбаченому законом або договором – шляхом встановлення:
а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом встановленого терміну;
б) заборони на передачу в оренду (суборенду);
в) права на переважну купівлю в разі її продажу;
г) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених термінів;
д) заборони на проведення окремих видів діяльності;
ж) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт і т. д.

Обмеження реєструється разом із реєстрацією земельної ділянки у Державному реєстрі земель [2].
Також земельним законодавством передбачено обмеження використання земельної ділянки шляхом встановлення земельного сервітуту – як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Власник або землекористувач земельної ділянку може вимагати встановлення таких сервітутів:
- право проходу, проїзду на велосипеді та транспортному засобі по наявному шляху;
- право прокладання ліній електропередачі, зв 'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
- право прогону худоби по наявному шляху;
- право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд іт.д.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду та виникає після його державної реєстрації. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею.
Оскільки, використання землі в Україні є платним, то земельна ділянка виступає об'єктом плати за землю у вигляді земельного податку або орендної плати. Сукупність всіх цих правил обумовлює правовий режим використання земельних ділянок.

Література:
1. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник // За ред. H.I. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.
2. Земельний кодекс України: Коментар. – Харків: ТОВ «Одісей», 2002. – 600 с.
3. Магазинщиков Т.М. Земельний кадастр: Підручник. – Львів: Світ. – 452 с.
4. Теоретичні основи державного земельного кадастру: Навчальний посібник // За ред. М.Г. Ступеня. – Львів: Апріорі, 2003. – 341 с.

Питання для самоконтролю:
1. Що називається земельною ділянкою?
2. Які дії здійснюються в процесі встановлення та закріплення меж земельної ділянки?
3. Що називається межею земельної ділянки?
4. Що таке право володіння земельною ділянкою?
5. Які земельні ділянки і кому передаються у постійне користування?
6. Які земельні ділянки комунальної та державної власності за ніяких умов не можуть передаватися у приватну власність?
7. Які обмеження прав на земельну ділянку можуть накладатися органами державної влади та місцевого самоврядування?
8. Що називається земельним сервітутом?
9. Яким способом встановлюються земельні сервітути?

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом