Земельні ресурси України. Структура земельного фонду

Територія України характеризується унікальним комплексом фізико-географічних, ландшафтних, гідрологічних, структурно-геологічних і інших параметрів, що зумовило формування в її межах значної кількості видів та об'єктів природних ресурсів. За оцінками Ради по вивченню продуктивних сил України найбільш цінними серед природних ресурсів є земельні (72%) і мінерально-сировинні (26%). Але це в ніякій мірі не применшує екологічного та економічного значення водних, лісових, рекреаційних ресурсів, тваринного і рослинного світу у створені сприятливих умов життєдіяльності населення та збалансованого розвитку держави.

За своєю площею Україна є найбільшою державою Європи. Станом на 1.01.2006 р. площа її земельного фонду становила 60 354,8 тис. га. Структура земельних ресурсів України згідно прийнятої класифікації приведена на рисунку 7.1.

Рис. 7.1. Структура земельних ресурсів України станом 1.01.2006 р.

1 - сільськогосподарські землі – 42 942,6 тис. га (71,2%);
2 - ліси та інші лісовкриті площі – 10 503,7 тис. га (17,4%);
3 - забудовані землі – 2 467,5 тис. га (4,1%);
4 - відкриті заболочені землі – 96 тис. га (1,6%);
5 - сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом – 17,6 тис. га (0,03%);
6 - відкриті землі без рослинного покриву – 1 040,5 тис. га (1,7%);
7 - води – 2 416,9 тис. га (4,0%)

Приведена діаграма свідчить, що земельний фонд України характеризується надзвичайно високим показником сільськогосподарської освоєності (71,2%). У структурі сільськогосподарських земель переважну частку займають сільськогосподарські угіддя (69,12% від загальної площі), а розораність території України становить 53,8%. Значна протяжність території України з заходу на схід і півночі на південь, розташування в декількох природно-географічних зонах обумовлює суттєві відмінності у структурі земельних ресурсів у різних адміністративних утвореннях, що відображено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1. Структура земельних ресурсів України у розрізі областей (станом 1.01.2006 р.)

Найвищими показниками сільськогосподарської освоєності характеризуються області Степової зони (Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Донецька), де цей показник перевищує 80%. Найнижчі значення сільськогосподарської освоєності характерні для Закарпатської (37,03%) Івано-Франківської (46,51%), Рівненської (48,33%) областей.

За даними обліку лісів станом 1.01.2006 р. площа лісів та інших лісовкритих площ в Україні становила 10 503,7 тис. га (17,4%), з яких 9,5 млн. га вкриті лісовою рослинністю. Лісистість України (частка вкритих лісовою рослинністю земель від загальної площі території держави) становить 15,6% і є нижчою, ніж в багатьох країнах Європи. Найвищі відсоткові значення лісів та інших лісовкритих площ у структурі земельних ресурсів характерні для Закарпатської (56,79%), Рівненської (39,76%), Волинської (34,34%), Івано-Франківської (45,70%) областей. Проте для цілого ряду областей цей показник не перевищує 10% (Херсонська – 5,32%, Миколаївська – 4,91%, Запорізька – 4,29%, Дніпропетровська – 6,01%).

Площа забудованих земель станом на в Україні 1.01.2006 р. становить 2 467,5 тис. га (4,1% від загальної площі держави). Найвищими відсотковими значеннями забудованих земель у структурі земельного фонду характеризуються області із значною кількістю великих міст і потужним промисловим потенціалом (Донецька – 7,39%, Дніпропетровська – 5,98%). Найнижчі значення забудованих земель характерні для Херсонської (2,47%), Житомирської (2,97%) областей, що обумовлено як природно-географічними умовами так і особливостями заселення.

Відкриті заболочені землі в Україні займають площу 966 тис. га (1,6% від загальної площі держави) і в основному представлені низинними болотами. Найбільші площі заболочених земель приурочені до поліських областей (Волинська – 5,76%, Рівненська – 5,3%, Чернігівська – 3,81%).

Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом в межах України займають всього 17,6 тис. га (0,03% від загальної площі) і характерні тільки для п'яти областей. Найбільша площа земель цієї категорії розташована в Херсонській області – 15,7 тис. га (0,55% від загальної площі області), а решта більш менш рівномірно приурочена до Донецької, Запорізької, Луганської та Сумської областей.

Відкриті землі без рослинного покриву в Україні станом на 1.01.2006 р. займають площу 1 040,5 тис. га (1,7% від загальної площі) та представлені кам'янистими місцями, пісками, ярами. Найбільші площі цих земель розташовані в межах Луганської (7,24%) області, Автономної республіки Крим (4,82%), Херсонської (3,98%) області.

Землі під водами в Україні займають площу 2 416,9 тис. га (4,0% від загальної площі) та представлені землями, які розташовані як під природними так і штучними водними об'єктами. Найвищі відсоткові значення земель під водами характерні для адміністративних утворень, які розташовані на узбережжі Чорного та Азовського морів (Автономна республіка Крим - 8,11%, Запорізька – 6,31%, Миколаївська – 5,19%, Одеська – 6,35%, Херсонська – 15,13% області) і через території яких протікає р. Дніпро із величезними площами водосховищ (Черкаська – 6,48%, Київська – 6,24% області, м. Київ – 8,01%).

Структура земельних ресурсів України характеризується значною динамічністю, що пояснюється проведенням земельної реформи та впровадженням заходів охорони земель, передбачених національною програмою. Зміни у структурі земельного фонду приведені у таблиці 7.2.

В Україні практично завершена приватизація сільськогосподарських угідь шляхом безоплатної передачі земель державної форми власності у приватну. За період 1995-1997 років у власність недержавних сільськогосподарських підприємств згідно Указу Президента України від 10.11.1994 р. безоплатно передано 30,0 млн. га земель загальною вартістю 257,2 млрд. грн. Логічним продовженням земельної реформи в аграрній сфері стало паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств в результаті якого 6 578,9 тис. громадян України стали власниками земельних паїв. В державі відбуваються активні процеси оформлення державних актів на право приватної власності на землю (1,8 млн. громадян отримали державні акти на середній земельний пай). Одночасно відбувається приватизація земельних ділянок, що надані громадянам для:

• ведення особистого підсобного господарства – 1 911,8 тис. га (57,0%);
• житлового будівництва та обслуговування будинку – 1 319,2 тис. га (39,3%);
• садівництва – 120,8 тис. га (3,6%);
• дачного і гаражного будівництва – 2,4 тис. га (0,1%).

Таку приватизацію здійснили 1,2 млн. громадян (85% від загальної кількості, які мають на це право). Загальна площа приватизованих земельних ділянок складає 3 354 тис. га. Проведення приватизації земель кардинально змінило структуру земельного фонду України за формами власності (рис. 7.2.).

Рис. 7.2. Розподіл земельного фонду України за формами власності станом на 1.01.2006 р.

1 – державна власність (30 091,9 тис. га) – 49,9%;
2 – приватна власність (29 534,2 тис. га) – 48,9%;
3 – власність юридичних осіб (728,7 тис. га) – 1,2%

Розподіл земель державної власності за напрямами використання приведено на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Напрямки використання земель державної власності

1 – сільськогосподарські підприємства (3124,1 тис. га) – 10,4%;
2 – громадяни (2 501,1 тис. га) – 8,30%;
3 – підприємства промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення (2 225,7 тис. га) – 7,4%;
4 – підприємства, органвації природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення (382,6 тис. га) – 1,3%;
5 – лісогосподарські підприємства (7 953,1 тис. га) – 26,4%;
6 – водогосподарські підприємства (544,9 тис. га) – 1,8%;
7 – землі запасу (13 360,4 тис. га) – 44,4%

У державній власності залишилося лише 29,1% сільськогосподарських угідь держави, які використовуються переважно для забезпечення наукової діяльності, в навчальних цілях, для насінництва та ведення племінного господарства, вирощування лікарських рослин, виробництва специфічних видів сільськогосподарської продукції.