Паньків З.П.
Земельні ресурси

Сільськогосподарські землі України

7.2. Сільськогосподарські землі

Територія України характеризується незвичайно високим показником сільськогосподарської освоєнності, оскільки сільськогосподарські землі становлять 72,1% від загальної площі держави. У складі сільськогосподарських земель 97,2% займають сільськогосподарські угіддя, решта (2,8% – сільськогосподарські угіддя (землі зайняті під господарськими дворами, шляхами та прогонами, землі, які знаходяться в стадії меліоративного будівництва). Структура сільськогосподарських угідь приведена на рисунку 7.4.

Рис. 7.4. Структура сільськогосподарських угідь України (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Станом на 1.01.2006 р. площа сільськогосподарських угідь України становила 41 722,2 тис. га (69,1% від загальної площі держави). Левову частку (77,8%о) у складі сільськогосподарських угідь займає рілля, що свідчить про високий показник розораності території (53,8%), який майже вдвічі вищий ніж у країнах Євросоюзу (30-33%). Площа перелогів станом на 1.01.2006 р. становить 419,3 тис. га (1,0%> від площі сільськогосподарських угідь), що не в повному обсязі відображає реальну ситуацію у державі щодо перелогових земель. Багаторічні насадження займають площу 900,5 тис. га (2,2%). 2 429,2 тис. га (5,8%) займають сіножаті, а пасовища – 5 521,3 тис. га (13,2%).
Структура сільськогосподарських угідь України за п'ятнадцятирічний період (у порівняні з 1991 роком) зазнала відчутних змін, що обумовлено економічною ситуацією в аграрному секторі держави та впровадженням заходів Національної програми охорони земель. За цей період більш ніж на 1,0 млн. га скоротилася площа ріллі, що пояснюється переведенням її у перелоги, сіножаті та пасовища, частково під заліснення. Також незначно зменшилась площа багаторічних насаджень (див. рис. 7.4.).
Відмінності у фізико-географічних умовах (кліматі, рельєфі, структура ґрунтового покриву і ін.) спричиняють неоднорідність структури сільськогосподарських угідь в різних адміністративних утвореннях України, що відображено у таблиці 7.3.

Таблиця 7.3. Структура сільськогосподарських угідь України
(станом на 1.01.2006 р.) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Найбільшими відсотковими значеннями ріллі у складі сільськогосподарських угідь характеризується Херсонська (90,14%), Черкаська (87,56%), Вінницька (85,72%), Дніпропетровська (84,54%) області, а найнижчими – Закарпатська (44,16%), Івано-Франківська (59,1%). Перелогові землі обліковано не у всіх адміністративних утвореннях. Згідно даних обліку кількості земельних угідь (форма 6-зем) перелоги повністю відсутні у Волинській, Дніпропетровській, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Херсонській, Чернівецькій областях, а найбільші їх площі виявлені у Житомирській (8,14%), Івано-Франківській (4,67%) областях.
Багаторічні насадження у структурі сільськогосподарських угідь України займають надзвичайно низьку частку (2,16%), а найвищі значення цих угідь характерні для Закарпатської (5,97%), Чернівецької (5,48%) областей та Автономної республіки Крим (4,55%). Надзвичайно високим відсотковим вмістом багаторічних насаджень у структурі сільськогосподарських угідь відзначаються міста державного підпорядкування: Київ (57,89%), Севастополь (40,3%). Високі відсоткові значення сіножатей характерні для карпатських і поліських областей: Закарпатська (20,89%), Чернігівська (15,59%), Волинська (14,99%). Найвищими відсотковими значеннями пасовищ у структурі земельних угідь характеризується Закарпатська область (28,99%) та Автономна республіка Крим (24,52%).
Земельні угіддя України характеризуються високим біопродуктивним потенціалом, оскільки основна база землеробства розміщується на ґрунтах чорноземного типу (більше 60%). Площі основних типів ґрунтів України та ступінь їхнього розораності приведено у таблиці 7.4. Згідно відомостей державного земельного кадастру на балансі держави нараховується близько 15,5 млн. га особливо цінних продуктивних земель, серед яких основну частку складають нееродовані несолонцюваті суглинкові чорноземи (11,9 млн. га). За прогнозами вчених, при дотримані оптимальної структури земельних угідь та відповідному рівні землеробства земельний фонд України може прогодувати 300-320 млн. осіб.

Таблиця 7.4. Площі основних типів ґрунтів України, ступінь їхньої розораності [1] (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Одним із основних дестабілізуючих факторів, що призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських угідь та погіршує екологічну ситуацію в агроландшафтах, є ерозія. Площі еродованих земель України приведено у таблиці 7.5. Значні площі еродованих земель обумовлені як особливостями клімату і рельєфу, насиченістю сівозмін просапними культурами.

Таблиця 7.5. Площа еродованих земель України, тис. га (дані за 1989-1999 р.) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Продуктивність сільськогосподарських угідь також знижується і через різке зменшення обсягів застосування органічних і мінеральних добрив (відповідно у 15 та 11 разів порівняно з 1990 роком) та фактичне припинення заходів хімічної меліорації. Регулярне невнесення компенсуючих доз мінеральних добрив або внесення їх у мінімальних кількостях при інтенсивному використані орних земель для вирощування сільськогосподарських культур призводить до переважання процесів мінералізації над процесами гуміфікації та зумовлює дегуміфікаційні процеси у всіх типах ґрунтів. Сумарні втрати гумусу через мінералізацію та ерозійні процеси щорічно становить 32-33 млн. тон.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом