Паньків З.П.
Земельні ресурси

Заходи поліпшення еколого-меліоративного стану зрошуваних земель і підвищення їхньої родючості

8.3. Заходи поліпшення еколого-меліоративного стану зрошуваних земель і підвищення їхньої родючості

Необхідною умовою високоефективного, екологічно безпечного використання зрошувальних земель стає розробка і впровадження комплексу заходів з управління родючістю зрошуваних земель, поліпшення їх агроекологічного стану та рівня використання. Цей комплекс повинен постійно адаптуватися до мінливості природних та антропогенних факторів з метою одержання максимально можливого прибутку при дотриманні вимог збереження земельних ресурсів, охорони ґрунтів і підтримання рівноваги природних процесів як у межах агромеліоративних ландшафтів, так і в біосфері в цілому. Головними елементами цього комплексу заходів повинні бути:
1) Реконструкція і модернізація зрошувальних систем з урахуванням їхнього еколого-меліоративного стану. Потреба у зрошенні як в цілому в Україні, так і для окремих її регіонів залежить від різних сценаріїв розвитку агропромислового комплексу України. При цьому мінімально необхідна площа зрошення в Україні має становити 1,5-1,7 млн. га. За такої площі на зрошувальних землях гарантовано буде вирощуватись 3,5-4,0 млн. т зерна, близько 5,0 млн. т овочів, 3,0-3,5 млн. т фруктів та винограду;
2) Переведення зрошувального землеробства на адаптивно-ландшафтні, екологічно безпечні (компенсаційні) системи землеробства, що максимально враховують особливості природних ландшафтів, еколого-меліоративний стан зрошувальних земель, спрямованість ґрунтових процесів і режимів. При цьому технологічною основою цих заходів має стати точне землеробство – диференціація агротехніки в межах поля за компонентами структури ґрунтового покриву та еколого-меліоративного стану зрошувальних земель;
3) Раціональна структура посівних площ та сівозмін, орієнтованих на ринкові умови господарювання з обов'язковим включенням у сівозміни багаторічних бобових трав;
4) Відновлення робіт з хімічної меліорації зрошувальних земель та поливних вод, на принципових нових положеннях;
5) Використання внутрішньо ґрунтових запасів кальцієвих солей (самомеліорація ґрунтів) шляхом проведення меліоративної плантажної оранки на площі близько 500 тис. га. Позитивна післядія плантажної оранки (у т.ч. на продуктивність сільськогосподарських культур) простежується протягом 35-50 років і закінчення її ефективності на цей період дослідженнями не зафіксовано, реставрація солонцевого процесу не відбувається. При здійсненні плантажної оранки мають бути враховані не тільки вміст та глибина залягання карбонатів у ґрунтів, а й наявність важких металів;
6) Комплекс інженерних, агромеліоративних та профілактичних заходів, склад яких для кожного регіону повинен враховувати причини виникнення та особливості розвитку процесів підтоплення;
7) Поповнення ґрунту органічною речовиною за рахунок рослинних решток, органічних добрив, сівозмін з багаторічними бобовими травами;
8) Ефективне застосування мінеральних добрив. На сучасному етапі впроваджуються нові ефективні агротехнології, які передбачають зниження доз мінеральних добрив та підвищення їх окупності в 1,5-2 рази за рахунок оптимізації строків і способів внесення. Об'єднання поливів із внесенням мінеральних добрив (фертигація), а також хімічних меліорантів і мікроелентів (хемігація) – один з ефективних шляхів заощадження енергетичних і матеріальних ресурсів, підвищення врожайності і поліпшення якості сільськогосподарських культур, а також охорони ґрунту від деградації;
9) Застосування різних способів поливу (дощування, краплинне зрошування, поверхневе) для зрошення різноманітних сільськогосподарських культур залежно від грунтово-кліматичних умов їхнього вирощування, наявності, конструкції та технічного стану існуючої мережі зрошувальних систем;
10) Вилучення земель зі зрошення з дотриманням наступних положень:
а) першочергове вилучення земель, що поливаються водами третього класу (непридатні для зрошення). Загальна площа таких земель становить 100-150 тис. га;
б) тимчасове вилучення земель, для поливу яких використовуються води II класу (обмежено придатні для зрошення) без застосування необхідного комплексу агромеліоративних заходів. Площа цих земель сягає 400-500 тис. га;
в) консервація окремих масивів зрошувальних земель, насамперед тих, що знаходяться в кризовому агроекологічному стані;
11) Заходи з детоксикації зрошувальних ґрунтів, що забруднені важкими металами включають промивки ґрунту, внесення адсорбентів, фітомеліорацію, підбір толерантних культур;
12) Використання сучасних моделей управління меліорацією земель, підвищення ролі земле- і водокористувачів в управлінні зрошенням, а також залучення приватної ініціативи у вигляді інвестицій;
13) Організація та ведення еколого-меліоративного моніторингу зрошувальних земель [3, 5].

Для наукового та нормативно-методичного забезпечення комплексу заходів останнім часом розроблено Концепцію екологічного нормування припустимих антропогенних навантажень на ґрунтовий покрив та сформульовано Принципи адаптивного управління родючістю зрошувальних земель.
Метою екологічного нормування допустимого антропогенного навантаження на землі та ґрунти є встановлення обов'язкових нормативів, правил, регламентів, вимог, щодо їхнього використання та охорони, дотримання вимог екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки. Завдяки екологічному нормуванню держава реалізує свою функцію відносно охорони земель як основного національного багатства українського народу.
Суть концепції адаптивного управління родючістю зрошувальних ґрунтів розкривається у визнанні провідної ролі грунтово-екологічних факторів, закономірностей, спрямованості та інтенсивності ґрунтових процесів і режимів, агрогенної еволюції ґрунтів, ресурсного забезпечення та рівня розвитку зрошуваного землеробства. При цьому зрошувальні землі, особливо чорноземи, плантажовані землі, мають бути віднесені до особливо цінних ґрунтів і мати пріоритет на всіх рівнях управління земельним ресурсами.

Принципи адаптивного управління родючістю зрошувальних ґрунтів включають такі загальні положення:
1) Адаптивно-ландшафтне застосування управлінського впливу на грунт, його родючість й адаптацію до агрокліматичних ресурсів та соціально-економічних факторів;
2) Пізнання та визнання ведучої ролі закономірностей ґрунтових процесів та режимів, поетапної еволюції ґрунтів при зрошенні. Тісний зв'язок родючості з функціонуванням ґрунту як системи визначає його динамізм;
3) Адекватність. Меліоративні та агротехнічні заходи, що направлені на підвищення родючості ґрунтів, мають бути адекватні генетичним властивостям ґрунтів, грунтово-меліоративним умовам;
4) Дотримання екологічних вимог (екологічне нормування), щодо мінімізації негативного впливу зрошення на ґрунти, природно-меліоративні системи (якість поливних вод, режими зрошення, норми дії техніки на ґрунт, ступінь дренованості території).

Технологічний блок управління родючістю включає:
1) Формування оптимальної структури сільськогосподарських ландшафтів, відновлення біорізноманіття, що пов'язано з науково-обгрунтованим співвідношенням сільськогосподарських угідь, зрошувальних і богарних земель. Слід формувати високопродуктивні, екологічно-стійкі і естетично повноцінні агроекосистеми і агроландшафти;
2) Переведення зрошувального землеробства на адаптивно-ландшафтні системи землеробства, що максимально враховують особливості природних ландшафтів, еколого-меліоративний стан земель, структурно-функціональну ієрархію агроландшафтів. Впровадження цього принципу може бути реалізовано тільки на підставі детального грунтово-екологічного районування земель, з урахуванням вимог культур і агроекологічної класифікації зрошувальних земель;
3) Підбір рослин, які адаптовані до грунтово-меліоративного стану земель (реалізація відносної родючості) з метою більш повного використання біокліматичного потенціалу. При цьому розрізняють пасивну адаптацію – реагування рослин на зміну середовища й активну – вплив системи на середовище, тобто поліпшення негативних властивостей ґрунтів шляхом підбору і впливу рослин-меліорантів;
4) Впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технології управління родючістю й вирощування сільськогосподарських культур, які забезпечують баланс гумусу, стійку оптимізацію базових агрофізичних, фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунтів. Вони включають ресурсозберігаючі технології використання мінеральних і органічних добрив, хімічних меліорантів, найбільш ефективні способи та строки внесення агрохімікатів. Урахування наслідків дії органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів;
5) Планування режимів зрошення сільськогосподарських культур на компенсаційному та адаптивному принципах. Слід впроваджувати такі норми поливів, які виключають (мінімізують) витрати поливної води на інфільтрацію.

Блок забезпечення:
1) Законодавче і нормативне забезпечення управління охороною ґрунтів, їх родючістю. Перегляд або прийняття пакета нових законів, що встановлюють правовий статус ґрунтів, регулюють їх родючість. Аналіз і актуалізація нормативної бази, гармонізація державних нормативних документів з міжнародними. У сучасних умовах проведення земельної реформи постає питання про добровільну та в перспективі обов'язкову сертифікацію ґрунтів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Сертифікації підлягають також агрохімікати й пестициди, що використовуються на зрошувальних землях. При цьому система сертифікації потенційно може об'єднати аспекти землеустрою, охорони ґрунтів і господарського їх використання та сприяти залученню для цього коштів приватних землевласників. Успіх впровадження системи сертифікації земель визначально залежить від демонстрації її ефективності для суб'єктів землекористування. Важливим є питання для ліцензування діяльності агрохімічного та меліоративного обслуговування зрошувальних земель, введення нормативної плати за воду з врахуванням її якості. Переведення зрошення на дозвільний принцип його ведення, як основа високоефективного та екологічно безпечного використання водних та земельних ресурсів;
2) Удосконалення системи моніторингу зрошувальних земель, суміщення наявної інформації – ґрунтової, агрохімічної, грунтово-меліоративної, гідрогеолого-меліоративної на єдиній картографічній основі, щоб вона давала адекватну картину стану земельних ресурсів;
3) Комплексне еколого-економічне та наукове забезпечення управлінських рішень. Всі управлінські рішення при цьому пропонуються приймати на основі еколого-економічних критеріїв з використанням інформаційних систем із застосуванням геоінформаційних технологій.

Інтегральним показником якості управління родючістю ґрунтів виступає урожайність сільськогосподарських культур, її відповідність екологічним вимогам та еколого-меліоративний стан ґрунтів. Відповідність отриманих результатів запланованим оцінюється на заключному етапі і враховується при коригуванні режимів управління родючістю ґрунтів.

Література:
1. Земельні ресурси України / За ред. В.В. Мєдвєдєва, Т.М. Лактіонової. – К.: Аграрна наука, 1998. – 150 с.
2. Зонн И. С. Орошаемое земледелие в странах мира // Мелиорация и водное хозяйство. – 1989. – №11. – С. 58-60.
3. Балюк С.А., Ромащенко М.І. Наукові засади сталого розвитку зрошення земель в Україні // Агрохімія і ґрунтознавство. Спеціальний випуск до VII з'їзду УТГА. К.1. Харків, 2006. – С. 10-17.
4. Ромащенко М.І, Балюк С.А. Зрошення земель в Україні. Стан та шляхи покращення. – К.: Світ, 2000. – 114 с.
5. Балюк С.А. Концепція адаптивного управління родючістю зрошувальних земель // 36 наук. праць «Генеза, географія та екологія грунтів». – Львів, 2003. – С. 17-21.
6. Кирюшин В.И. Экологические основы земледелия. – М.: Колос, 1996. – 336 с.
7. Позняк СП. Орошаемые черноземы юго-запада Украины. – Львов: ВНТЛ, 1997. – 240 с.

Питання для самоконтролю:
1. В яких роках почалося проведення масового зрошення земель і чим це обумовлено?
2. Дайте характеристику розташування зрошуваних земель України.
3. Який відсоток становлять зрошувані землі в Україні?
4. Які адміністративні утворення України характеризуються найбільшими площами зрошення?
5. Які угіддя переважають у структурі зрошуваних земель України?
6. В яких областях України є найбільші площі зрошених пасовищ?
7. Охарактеризуйте найпоширеніші деградаційні процеси на зрошених землях України?
8. Назвіть головні елементи комплексної програми управління родючістю зрошуваних земель.
9. Якою має бути оптимальна площа зрошення в Україні?
10. Яких цілей досягається проведенням плантажної оранки?
11. В якій послідовності слід вилучати землі із зрошення?
12. Дайте характеристику принципів адаптивного управління родючістю зрошуваних земель України.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом