Крисаченко В.С.
Екологічна культура

Комунікативні структури

§4. Комунікативні структури

Відомо, що світ живих істот виробив велетенський досвід інформаційного зв'язку за допомогою хімічних речовин, звукових та оптичних сигналів тощо. Але тільки артикуляційним можливостям вищих приматів перші люди зобов'язані тим, що на свій шлях еволюції вони вступили, володіючи зачатками мови-мислення, тобто засобом і одночасно джерелом комунікації якісно нового роду.

Протягом подальшої історії люди, крім мови, почали використовувати й інші засоби комунікації. До них передусім належить символічне зображення речей та явищ світу у вигляді малюнків, графіків, скульптурних зображень тощо. Безперечно, еволюція мови звукової та мови символічної не могла не призвести в кінцевому підсумку до винайдення засобів фіксації структур та змісту однієї смислової системи за допомогою лаконічних та економних знаків іншої. Йдеться про виникнення і розвиток писемності.
Приблизно десять тисяч років тому почали винаходити різноманітні засоби та методи фіксації і передачі інформації. Було, зокрема, розроблено та випробувано багато моделей письма: вузликове, піктографічне, петрогліфічне, ієрогліфічне, алфавітне та деякі інші, з яких найпоширенішими виявилися дві останні. Ієрогліфічне письмо найдавніше, в ньому кожен предмет чи явище має свій символічний знаковий аналог, тобто конкретними знаками позначають відповідні речі. В Китаї, Японії, Кореї такою системою користуються і дотепер. Приблизно в середині II тисячоліття до н.е. було створене перше фонетичне (алфавітне, літерне) письмо, за допомогою якого передавалися звуки. Таке фонетичне письмо значно простіше, зручніше й гнучкіше, ніж ієрогліфічне.
Писемність сприяла розширенню ойкумени, зростанню торгівлі, економіки, зовнішніх зносин, обміну знаннями та вміннями. Інформація, зафіксована в одному місці, могла бути передана в інше, причому не обов'язково автором інформації. Істотно полегшилося ведення господарства, торгівлі. Головне ж, звичайно, в іншому: здобуті знання не втрачалися, а накопичувалися, передавалися як в просторі — від людини до людини, так і в часі — від покоління до покоління.
Почався стрімкий лет, прискорення культурної еволюції, адже тепер знання кожної людини, кожного соціуму чи етносу примножувалися колективним досвідом усього людства. А досвід цей, навіть в давні часи, був вже чималий. Так, зібрання Євмена II, царя Пергаму, налічувало, як вважають, близько 200 тис. рукописів на пергаменті. Знаменита Александрійська бібліотека, започаткована Александром Македонським, налічувала 400-700 тис. книг. Втрата таких сховищ, звичайно, є втратою безмірною.

Цій біді багато в чому зарадило книгодрукування. Винайдення методу механічного тиражування книг забезпечувало їх здешевлення, збільшення числа копій; завдяки невеликому формату та компактності викладу матеріалу ставало ймовірним збереження у вирі історії бодай одного з примірників.
Вже з кінця XII ст. в Європі було відомим мистецтво ксилографії, коли на дерев'яних дошках вирізали якийсь малюнок чи навіть текст, а потім робили з нього відбитки. До речі, подібне мистецтво існувало ще в давньому Єгипті, зокрема у розфарбуванні тканин. Давні традиції ксилографії має і Азія: найдавнішим ксилографічним відбитком вважають "Дхарані-сутру" (Сутру чистого світла), буддійський сувій середини VIII ст. Безумовно, найвидатнішим ксилографічним пам'ятником — сплавом генія думки і рук — є дошки з текстом так званої "Корейської Трипітаки" — канонічного буддійського тексту. Комплект дерев'яних блоків виготовляли двічі: до 1013 р. (знищено в 1232 р. монголами) і в XIII ст. Цей набір налічує понад 80 тис. дерев'яних блоків і зберігається нині в бібліотеці монастиря Хеінса.
Революційним для книгодрукування стало відкриття, зроблене в середині XV ст. збіднілим майнцським патрицієм Йоганом Гутенбергом. Він поєднав в одній технології використання розбірних металічних літер (кожна з яких відливалась окремо), складання з них в рамі певного тексту, нанесення фарби й одержання, за допомогою пресу, відбитків. Справедливості ради зауважимо, що існують дані, згідно з якими, перша книга, надрукована за допомогою металічних літер, з'явилася ще в 1234 p.: тоді було виготовлено 28 примірників конфуціанського трактату "Докладні пояснення про звичаї в минулому і сучасному". Як зазначав В. І. Вернадський, "типографія стала могутнім засобом для демократизації ідей і знань, викликала величезне посилення впливу ідей і волі особистості на усталені суспільні інституції".
Цікавою є подробиця, яку Вернадський згадує трохи далі: "...в 1491 р. гусит Святополк Фіоль (або Фейль) у Кракові друкує перші слав'янські книги кирилицею із зверненням до читачів малоросійською мовою".
Отже, Вернадський початок українського книгодрукування пов'язує зовсім не з Іваном Федоровим, а відносить його майже на століття раніше.

Інформатика і робототехніка. Наступний крок в якісному розвитку засобів інформатики і комунікації було зроблено лише в XX ст. Природно, винайдення радіо, дротяного та хвилевого зв'язку, початок телетрансляцій тощо стали великими зрушеннями в цьому напрямку. Але найвагоміше серед них — комп'ютеризація суспільства.
Коли американець Норберт Вінер придумав для нової науки назву "кібернетика", мабуть, він і сам не чекав, яких змін зазнає цивілізація від неї через кілька десятків років. Люди здавна мріяли посилити свої аналітичні можливості за допомогою штучних пристроїв, проте лише XX ст. засвідчило, яких обширів та меж може сягати таке посилення.
Ледь не визначальною ознакою, символом комп'ютеризації суспільства є обчислювальні машини. За досконалістю такі машини відносять до певних поколінь, про які дає уявлення наступна таблиця (Я. Дои, К. Фурукава, К. Фучи, 1988).

Таблиця 4. Покоління обчислювальних машин (доступно при скачуванні повної версії)

Не заглиблюючись в історію, наведемо (за цим же джерелом) можливості вже створюваних машин наступного, п'ятого покоління, зокрема в промисловості. Це — автоматизоване проектування з надвисоким рівнем інтеграції, розробка в короткі строки великих обчислювальних машин; створення інтелектуальних роботів; розробка експертних систем, що дають можливість одержувати лікарські препарати й хімічні сполуки; забезпечення оптимальних рішень керування; інтелектуальна автоматизація справочинства; автоматизована діагностика порушень у роботі підприємств. У сфері громадського життя: реалізація індивідуального навчання відповідно до рівня знань; спостереження за хворими в лікарнях; переклад з іноземних мов на семантичному рівні та ін. Не випадково наш час інколи ще називають третьою промисловою революцією — період інтенсивного та всебічного використання інформаційної технології у світі.

Упровадження в практику робототехніки також часто вимірюють поколіннями. Механічний годинник XV ст. належить до першого покоління, пружинний годинник — до другого, роботи третього покоління мають численні процесори, які дають змогу асинхронно виконувати певні функції. І хоча відсоток промислових роботів нині ще не є визначальним (світове виробництво промислових роботів становить близько 5% всієї продукції верстатобудівництва), стрімке зростання значення таких пристроїв — факт незаперечний. Адже сучасні роботи, крім надійності, точності та інших переваг, вже володіють елементами адаптивних систем, тобто "вміють" пристосовуватися до вимог навколишнього середовища (розраховують траєкторію руху, визначають "стосунки" з іншими пристроями, складають програму власних дій у новій ситуації). Фахівці переконані, що незабаром роботи будуть працювати на фермах, гасити пожежі, навчати дітей, видобувати вугілля тощо. Не за горами, вважають оптимісти, створення "штучного інтелекту", тобто комп'ютерних чи комп'ютернороботних систем, які здатні виконувати дії, властиві лише людині, тобто вести себе розумно.
Третя революція, на жаль, спонукує і до деяких есхатологічних міркувань. Згадаймо численні факти комп'ютерних ядерних атак, коли, внаслідок помилок систем автоматичного управління, давалася команда на запуск ракет. Поки що, на щастя, втручання людей відводило біду. А якщо одного разу вони це зробити не зможуть? Варто згадати також, що комп'ютери і робототехніка дають змогу людям провадити такі дослідження і з такими матеріалами, вихід яких з-під контролю також може мати для планети катастрофічні наслідки. Мова йде про ті ж атомні реакції, досліди з онкогенними вірусами, синтезом нових хімічних сполук. Ця революція також кардинально посилила можливості людини щодо застосування класичних методів виснаження біосфери. Адже пошук потрібної інформації значно скоротився, а автоматичне зондування та аналіз порід прискорює виявлення родовищ копалин; автоматизовані пристрої та технології істотно сприяють вилученню їх з надр тощо.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом