Крисаченко В.С.
Екологічна культура

Корисні копалини

§5. Корисні копалини

Окрім грунту, як відомо, людина використовує ще багато утворень земної кори, передовсім різноманітні корисні копалини. їхні родовища звичайно поділяють на три групи: розроблювані (доступні та економічно вигідні), розвідані та потенційні. І мусимо визнати, попри всю загрозу вичерпання ресурсів, якою так полюбляють лякати людство деякі науковці, ще жодна галузь економіки не зупинилася через їх нестачу. Людський науковий пошук крокує значно швидше, ніж вичерпання родовищ корисних копалин (зрозуміло, якщо вести мову не про окремі регіони, а про людство в цілому). Що ж до окремих країн, які або бідні в сировинному відношенні, або є об'єктом відвертого грабунку новітніх колонізаторів, то в них вичерпання сировини, на жаль, дуже часто стає сумною реальністю.
Для оцінки достатності сировини експерти (зокрема Д. Медоуз, один з авторів відомого проекту "Межі зростання"), використовують індекс споживання сировинних ресурсів, за якими визначається, на скільки років вистачить даного виду сировини. Причому розрізняють індекси статичний та динамічний. Перший грунтується на припущенні збереження досягнутого рівня споживання, а другий — на тенденціях його
зростання. Сам Д. Медоуз із співавторами "Меж зростання" тоді, на початку 70-х років, досить песимістично оцінив запаси ресурсів, вивівши динамічний індекс для кам'яного вугілля в 110 років, хрому — 96, залізної руди — 86, марганцю — 62, алюмінію — 60, нікелю — 55, нафти — 36, міді — 26, природного газу — 24 роки. За цією логікою, нині ми вже мали б знаходитися на межі вичерпання палива та міді. Однак цього не спостерігається.
Втім, не лише Медоуз досить песимістично дивився у майбутнє. Крім Римського клубу, за завданням якого і працював Медоуз, аналогічні підрахунки зробили в 1976 р. і відповідні установи ЮНЕСКО, висновки яких були ще негативнішими. Взявши до уваги статистичний індекс, тобто припустивши, що величина споживання збережеться на рівні 1976 p., вони розрахували, що лише на кілька десятиріч вистачить таких речовин, як мідь, олово, кобальт, нікель, тантал, вольфрам, цинк, вісмут, ртуть, срібло та ін. Саме тоді, тобто у 70-ті роки, розвинуті держави активно "викачували" з інших країн природні ресурси, насамперед стратегічні. До речі, колишній СРСР, попри зовнішнє протистояння, експортував до США хром, платину, нікель, золото, тобто стратегічну сировину.
Час, однак, виявився милостивішим до людей, ніж висновки експертів. Зумовлено це принаймні двома обставинами. З одного боку, незважаючи на зростання абсолютних показників видобування сировини, люди вчаться використовувати її економніше та комплексно. Завдяки цьому, наприклад, західним країнам, після тимчасової ресурсно-енергетичної кризи середини 70-х років, невдовзі вдалося значно "збити" ціни на відповідні ресурси на світовому ринку. З іншого боку, пульсуюча людська думка — інженерний та технологічний пошук, вдосконалення методів розвідування та ідентифікації (від надглибокого буріння до космічної фотозйомки), прогрес у видобуванні та транспортуванні сировини — спричинила ефективніше використання вже розвіданих родовищ, а також відкриття нових. Однак мусимо, на жаль, констатувати, що інженерні та технологічні рішення, як правило, випереджають відповідні моральні та гуманітарні норми, внаслідок чого страждає і природа, і людина.
Потенційні запаси мінеральної сировини. При всіх зазначених нових можливостях, що відкрилися людині в епоху НТР, вона ще неспроможна використовувати всі природні багатства. Потенційні можливості використання сировинних покладів наведені нижче в таблиці:

Таблиця 8. Вміст деяких хімічних елементів в 1 см куб середньої континентальної кори і в середній морській воді, т (доступно при скачуванні повної версії)

Природно, в цих кубічних кілометрах твердої кори та води є й інші елементи таблиці Менделєєва. Отже, запаси різних речовин великі. Проблема полягає в необхідності застосування економних та ефективних способів видобутку потрібних речовин, використанні їх загалом, що у свою чергу безпосередньо залежить від кількості використовуваної людиною енергії. Тим самим пошук надійних, екологічно чистих та відтворюваних джерел енергії одночасно означає, по суті, розв'язання і сировинної проблеми. Причому пошук нових ресурсів триває не лише в літосфері, а й у гідросфері, можливості якої також є чималими.

Переоцінка запасів ресурсів. Повернемося знову до реальностей сьогодення, зокрема до переоцінки (в більшу сторону) наявних, доступних для експлуатації корисних копалин. Так, Всесвітня енергетична конференція вже в 1980 р. дійшла висновку, що обсяг доступного для видобування вугілля всіх видів становить до 13800 млрд т, що знову може вивести його в паливні лідери в наступному столітті. Приблизно стільки ж (за енергетичним еквівалентом) є нафти та газу, не кажучи вже про бітумінозні піски, горючі сланці, неорганічний газ тощо. Розвідані ресурси урану сягають кількох мільйонів тонн, що, далебі, схиляє геть не до оптимізму.
Величезними є розвідані запаси залізних руд, яких з надлишком вистачить на багато століть за щорічного споживання мільярд тонн заліза. Запаси міді нині оцінюються в 511 млн т, що, враховуючи щорічне споживання цього металу сьогодні у 8 млн т, усуває надовго проблему його нестачі. Аналогічна ситуація складається з алюмінієм, марганцем, магнієм, титаном, свинцем, цинком та іншими елементами, обсяг яких оцінювався досить песимістично ще якихось два десятиліття тому. Те ж саме можна сказати й про численні матеріали, що використовуються в будівництві — цемент, азбест, каміння, глина, скло, вапно тощо.
Таким чином, проблема не в нестачі тих чи інших корисних копалин, а в тих наслідках, яких зазнає природа в ході їх видобування, переробки та використання. Захаращення грунтів відходами виробництва, створення пустот в землі чи нанесення ран їй на поверхні у вигляді шахт чи кар'єрів, забруднення екосистем як продуктами переробки, так і супутними речовинами — далеко не повний перелік негативних наслідків землекористування.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом