Крисаченко В.С.
Екологічна культура

Соціокультурний статус їжі. Подолання голоду

§6. Соціокультурний статус їжі

Слід коротко розглянути також такий аспект харчування, як його соціокультурна якість. Харчовий раціон, як відомо, у різних народів різний. Це зумовлено особливостями господарювання, географічними умовами, релігійними та культурними регулятивами тощо. Відома, наприклад, така особливість мусульманства та іудеїзму, як заборона вживати свинину. Ці особливості також мають враховуватися при розв'язанні продовольчої проблеми.
Те, що раціон може формуватися найнесподіванішим чином, зрозумів, мабуть, вже знаменитий конкістадор Кортес. У рік, коли він з'явився в долині Мехіко, місцеві індіанці з'їли понад 60 тис. своїх ближніх. Сотні тисяч черепів завойовники виявили в Ксокотлані, понад 136 тис. — в Теночтитлані. Місіонери, які прибули до нових країв, гнівно, звичайно, засудили канібалізм, вбачаючи вже хоча б у цьому одному виправдання своєї присутності там. Проте науковці справедливо побачили тут не лише ритуально-релігійну традицію, а й спосіб розв'язання двох проблем давніх інків — перенаселення долин, з одного боку, та нестачу м'ясної їжі — з іншого. Звичайно, такий метод розв'язання нагальних продовольчих проблем не може бути прийнятним.
Близькі родичі інків — ескімоси — харчувалися переважно м'ясом морських ссавців, а також оленів, рибою (переважно лососями), незначною мірою — хлібом, ягодами, бобами, цукром. Суворі умови існування, перебої з їжею виробили у ескімосів здатність з'їдати до 8 кг м'яса одразу. При цьому ескімоси не хворіли ні цингою, ні рахітом, ні іншими хворобами, які були справжньою карою білим колонізаторам Півночі.
Також багата тваринним білком їжа жителів аргентинських пампас. Меню аргентинців включає також різноманітні ковбаси, кров'янки, смажені мізки, а також маїс, гарбузи, рис і картоплю.
Водночас аборигени Нової Гвінеї ігнорують білкову їжу. Причому вони мають можливість займатися, рибальством, мисливством, але вперто дотримуються вживання декількох різновидів таро, бананів, горіхів та фруктів. Щоправда, інколи вони вживають м'ясо летючих собак та опосумів, але з європейської точки зору цього недостатньо для нормального харчування. Тим часом ці люди мають добрий вигляд, не відчувають харчового дискомфорту.
Для переважної більшості азійських країн основа харчового раціону — рис. Традиційне харчування включає, наприклад в Китаї, також просо, кукурудзу, квасолю, арахіс, зелені листові овочі, інші овочі та фрукти, м'ясний білок (небагато), численні приправи. Відома й така особливість китайської кухні, як вживання їжі переважно натуральної, але приготовленої так, щоб споживач не здогадався про її справжню природу.
Традиційна українська кухня була досить ріноманіт-ною. Багата рослинним та рибним білком, злаками (переважно житом та пшеницею), гречкою та просом, а також численними овочами та фруктами, лісовими дарами, медовим квасом. Заборона на вживання тут існувала (та й існує) на такі, досить популярні в інших країнах продукти, як слимаки і жаби, сарана, гадюки й черв'яки та собачатина. Водночас французи, чи австралійські аборигени, чи бушмени Калахарі із задоволенням вживають деякі із вищеназваних делікатесів.

§7. Подолання голоду

У 1974 р. в Римі пролунали слова:

"Сьогодні ми повинні поставити перед собою нелегке завдання: протягом десятиліття добитися, щоб жодна дитина не лягала спати голодною, щоб у кожній сім'ї не знали страху залишатися без шматка хліба, щоб недоїдання не стало причиною нереалізованих можливостей будь-якої людини, зламавши її долю".

Саме так Всесвітня продовольча конференція проголосила свою головну мету. На жаль, з тих пір минуло вже понад два десятиліття, а число стражденних не тільки не зменшилося, а навпаки, збільшилося.
Чи ж можна подолати голод? Поза всяким сумнівом, так. Людство має всі підстави, щоб зробити 16 жовтня — світовий день продовольства — днем спогаду про жахи голодоморів минулого. А вихід надзвичайно простий та реальний. Щорічно мілітарне безумство поглинає близько трильйона доларів. Ця цифра на порядок перевищує всі необхідні кошти, які потрібні людству для подолання голоду. Тому боротьба за здорове та сите життя — це, водночас, рух до роззброєння, конверсія економіки. Тільки так можна не лише прогодувати людей планети, а й зробити їхнє життя розумним.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Що таке "голод"? Які його основні виміри та причини: для окремої людини, спільноти, людства?
Проаналізуйте харчові потреби людини, збалансованість енергетичної та якісної сторін їжі.
Якими показниками характеризується реальна та потенційна біопродуктивність біосфери?


Порівняйте біопродуктивність природних та штучних екосистем.
Що таке демографічна місткість ландшафту.
Окресліть основні шляхи розв'язання продовольчої проблеми,
В чому полягає соціокультурний статус їжі?
Зробіть аналіз причин та наслідків Голодомору-33.

ЛІТЕРАТУРА

Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія. К., 1977.
Бузник И. М. Энергетический обмен и питание. М„ 1978.
Вопросы теории адаптации. Л., 1987.
Аичев Т. Г., Тарасов К. Е. Проблема адаптации и здоровье человека. М., 1976.
Джикия Н. П. Культура питания грузинских горцев. Тбилиси, 1988.
Крауснитцер Б. Экология городской фауны. М., 1990.
Коваленко Л. Б., Маняк В. А. (упорядники). 33-й: Голод. Народна книга-меморіал. К., 1991.
Конквест Р. Великий терор. К., 1993.
Леру Р. Экология человека: Наука о жилищном строительстве. М, 1970.
Лопатина Е. Б., Назаревский О. Р. Оценка природных условий жизни населения. М„ 1972.
Мир восьмидесятых годов (рук. Л. Г. Браун). М., 1989.
Хижняк М. І., Нагорна А. М. Здоров'я людини та екологія. К., 1995.
Экхольм Э. Окружающая среда и здоровье человека. М, 1980.
Этнография питания народов зарубежной Азии. М„ 1982.
Warren A., Goldsmith F. В. (eds.). Conservation in practice. Chichester, 1974.
Warren A., Goldsmith F. B. (eds.). Conservation in perspective. Chichester, 1983.
White G. F. (ed.). Natural hazard: local national, global. New York, 1974.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом