Крисаченко В.С.
Екологічна культура

Інтенсифікація енергетики екосистем: природна та антропогенна

§3. Інтенсифікація енергетики екосистем: природна та антропогенна

Загальновідомою є теза про те, що людина кардинально змінює своє довкілля і являє собою найпотужнішу силу біосфери. Сьогодні вона наповнюється численними конкретними показниками та вимірами. Чи не найпоказовішим щодо цього є вплив людини на енергетику екосистем — як природних, так і трансформованих внаслідок її життєдіяльності.
Зрозуміло, що повнота енергетичного базису визначає ступінь вивільнення людини від безпосередньої залежності від природного довкілля. Тому людина завжди прагнула розширити енергетичну основу свого життя. Відбувається це, як правило, двома шляхами:
перший пов'язаний з використанням дедалі значніших запасів біопродукції (як нинішньої, так і акумульованої в минулому у вигляді вугілля та ін.); другий реалізується через інтенсифікацію тих екосистем, в котрих протікає людське життя. З певними застереженнями ці шляхи можна назвати, відповідно, екстенсивним та інтенсивним, хоча різниця між ними нерідко вельми умовна.
З екстенсивним розширенням енергетичної бази життєдіяльності ми зустрічаємося повсякчас і на всіх рівнях організації людських спільнот. Так чинить, скажімо, держава, розробляючи дедалі нові горизонти та глибини корисних копалин чи закуповуючи пальне за кордоном. Але так само, по суті, чинить і житель Сахеля чи Амазонії, щоранку відправляючись на пошук хмизу та дров для свого багаття. Спалені ліси, спустошені буші — тому свідчення.
Інтенсивний шлях — інший, він пов'язаний з оптимізацією використання певних ресурсів чи такою трансформацією довкілля, за якої воно дає найбільшу енергетичну віддачу. Саме в цьому контексті слід розглядати, наприклад, первісне землеробство, коли гіпотетичний аграрій винищував на ділянці дикої пшениці — полби, інші рослини, створивши таким чином сприятливіші умови для проростання бажаного злака. Але подібна ж логіка лежить і в сучасній технології, скажімо, виробництва біогазу, коли органіка від домашньої худоби знову використовується для задоволення потреб в опаленні.
Порівняння обох шляхів свідчить про неоднакову їхню цінність та потенції: хоча переважає поки що перший шлях — екстенсивного розширення енергетичної основи людського життя. Динаміка їх є неоднозначною і залежить від багатьох чинників: рівня економічного розвитку та природного довкілля спільноти, осягнення нових технологій, культурних традицій, чисельності людських популяцій та ін. Водночас можна вести мову про деяку магістральну лінію розвитку енергетичної основи людства, як це видно з наступної таблиці (тут, субсидовані — котрі мають додаткове енергетичне джерело, а несубсидовані — відносно замкнені екосистеми) (Дж. Сіммонс, 1979; Е. П. Одум, 1975).

Таблиця 12. Типи екосистем залежно від енергетичного стану (доступно при скачуванні повної версії)

Найпродуктивніші природні екосистеми і найпродуктивніше сільське господарство, мабуть мають, зауважує К. Грегорі, верхні межі рівня 5000 ккал/м кв-рік.
Неважко помітити, що в екосистемах усіх типів можлива енергетична діяльність як екстенсивна, так і інтенсивна. Так, в екосистемах типу І етноси шляхом "спроб і помилок" відшукують оптимальні варіанти природокористування, завдяки чому аборигенні етноси на своїй автохтонній території знаходяться, як правило, в стійких відносинах з довкіллям. І навпаки, прийшлі етноси руйнують екосистеми не в останню чергу через непродумане екстенсивне їх використання. Блискучі приклади інтенсифікації енергетики екосистем людина здобула в типі НІ, особливо внаслідок зрушень у "зеленій революції". В екосистемах типу IV нині спостерігаємо тенденції: з одного боку, поширення витратних енергомістких технологій, з іншого — економних енергозберігаючих. Від того, яка тенденція переважатиме, багато в чому залежить добробут суспільства і збереження довкілля.
Необхідно зазначити також, що відомі ситуації, коли через екосистему протікають значно більші потоки енергії, в тому числі й індуковані людиною. Однак їх слід розглядати окремо, оскільки тут мають місце катастрофічні для самих екосистем наслідки: втрата ними власної ідентичності, тобто руйнування. У випадках І-IV зберігається відносна сталість екосистем, хоча нерідко мають місце кризові явища.
Йдеться, зокрема, про природні (стихійні) явища, які супроводжуються виділенням величезної кількості енергії або пов'язані з використанням людиною надпотужних джерел чи величезної кількості енергії. Інакше кажучи, такі явища, як землетруси, удари метеоритів, виверження вулканів, тайфуни, а також вибухи потужних пристроїв, у тому числі й заснованих на силах між- та внутрішньоядерної взаємодії, привносять в екосистеми величезні потоки енергії, що призводить до жахливих наслідків.
Можна порівняти енергетичну потенцію згаданих явищ з іншими, добре відомими. Так, наприклад, Земля одержує сонячної енергії 5,2х1024 Дж./рік, а сейсмічна енергія становить у середньому 1,0х1019 Дж/рік, тобто відрізняється на п'ять порядків. Водночас вибух атомної бомби в 5 Мт призводить до виділення енергії в 5,7х1016Дж., тоді як енергія вибуху вулкану Кракатау у 1883 р. становила 1,81х1022 Дж., тобто сумірна з потоком сонячної енергії на планету в цілому.

Наразі ситуація принципово змінюється, коли ввести в розрахунок просторово-часові координати. Перелічені вище явища — суть короткочасні, тобто імпактні, вони відбуваються на відносно невеликій площі, внаслідок чого навантаження на неї за одиницю часу перевищує будь-які аналогії з біопродуктивністю. Так, при утворенні метеоритного кратера діаметром близько одного кілометра (а це досить звична для геологічної історії Землі подія) земна кора отримує 1018 Дж. енергії, при діаметрі в 28 км. — 1022 Дж., при діаметрі в 72 км. — 1024 Дж. (А П. Хрянина, 1987). Причому вся енергія виділяється за частки секунди. Так само відбувається і вибух атомної чи термоядерної бомби, а тому про збереження екосистем зрозуміло, і мови йти не може.
З певними застереженнями, однак, такий тип можна позначити як V тип екосистеми: це такі екосистеми, котрі субсидовані надвисокими кількостями енергії (природного чи антропогенного походження) і які внаслідок цього знищуються. У таких випадках проблема прийнятного для життя людини довкілля постає надзвичайно гостро, особливо якщо врахувати дедалі зростаючу кількість антропогенних впливів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом