Крисаченко В.С.
Екологічна культура

Інноваційне природокористування. Синантропізація біоти

Синантропізація біоти. Діяльність людини спричиняється також і до тотальної синантропізації флори та фауни, зміни поведінки, генетики, фізіології, життєвих стратегій та інших сутнісних ознак біоти під впливом діяльності людини. Особливо це стосується тих випадків, коли природні екосистеми практично повністю трансформовані або замінені штучними системами — ланами, пасовищами, поселеннями та ін. Найбільшою мірою це стосується таких суто людських утворень, якими є міста — урбосистеми, які призначені виключно для забезпечення життєдіяльності людини, котрі практично повністю змінюють існування первісних екосистем.
Вся міська фауна урбосистем Північної Європи (Німеччина), згідно з узагальненнями німецького еколога Б. Клауснітцера, складається з таких груп видів: реліктових, адвентивних, середземноморських, епіліптних, троглобіонтів, домашніх тварин та ін. Наведемо коротку характеристику генези та складу основних з них.
Реліктові види (про що свідчить сама назва) є залишком, уламком первісної фауни території, на котрій згодом виникло місто. До них належить низка ґрунтових організмів (на незабудованих ділянках), багато комах, деякі м'якуни. Спільним для таких видів є те, що вони можуть більш-менш стабільно існувати на невеликій території (крона дерева, озерце тощо) або нечисленними популяціями.
Адвентивні види заносяться до міста з різними вантажами, транспортом, людьми, вітром тощо. Звичайно, найлегше у місто потрапити, знову ж таки, дрібним тваринам — павукам, тарганам, кліщам, гельмінтам, прямокрилим, жукам, блохам, а також: гризунам та птахам. Хоча відомі випадки, коли в місто завозяться і значно більші істоти, особливо це пов'язано з пристрастями любителів екзотичних тварин. Стало укорінюються в місті, однак, лише деякі з них, причому перевагу мають ті, екологічна ніша яких на старому місці більш-менш подібна до нових умов. Зрозуміло, що адвентивними видами найчастіше стають види, вже адаптовані раніше саме до міського життя.
Середземноморські види мешкають у краях зі значно м'якшим кліматом, ніж на європейській півночі. Однак бувають випадки, коли і там спостерігається, причому протягом значних проміжків часу (декілька років), досить помірний клімат. Тоді південні види просуваються північніше з наміром розширити свій ареал і освоїти нові екологічні системи. Слід зауважити також, що середньоміська температура, особливо великих урбосистем, в холодну пору року на кілька градусів вища, ніж в околишніх теренах. Все це робить саме місто привабливим для теплолюбивої флори та фауни. Багато важать і менш різкі сезонні та добові коливання температури в містах, а також існування в них стабільних зон та осередків з підвищеною температурою (вентиляторні шахти метро, труби електроцентралі, горища та підвали будівель тощо). Таким чином, у містах укорінилися коник-меконема, сонечко-епілахна, декілька видів павуків та червів. Як вважають, саме з Середземномор'я десь тисячу років тому поширилися такі відомі комахи, як домовий цвіркун та постільний клоп. У XX ст. в Європі надзвичайно розширився ареал звичної тепер і для України кільчастої горлиці (Streptopelia decaocto): у 1932 р. вона спостерігається в Угорщині, у 1938 р. — в Австрії, на початку 40-х років — у Німеччині та в Україні, в середині 50-х — у Норвегії та Англії.
Епіліптні види — види, призвичаєні до життя в скелястих ландшафтах. Оскільки міський ландшафт багато в чому подібний до скель (стрімкі стіни, вузькі укриття, перепад висот та ін.), то деякі гірські види призвичаюються до постійного проживання в місті. Це особливо стосується птахів, зокрема хижих (сокіл сапсан, пустельга), голубів, сипухи, а також ластівок та стрижів. З інших груп тварин в містах можуть стало мешкати летючі миші (піддашки, дахи, щілини тощо), червононогі м'якуни, метелики та ін.
Троглобіонти — мешканці тих місць, де спостерігаються більш-менш сталі природні умови: підземних сховищ, льохів, печер, каналізаційних магістралей, підземних сховищ. Головна частина міської троглобіонтної біоти формується або за рахунок реліктових видів, або вселення у подібні екологічні ніші природних троглобіонтів — павуків, грибів, летючих мишей та ін. Яскраво вираженим синантропним троглобіонтом є сірий пацюк — вид, котрий володіє виключною адаптивністю і нормою реакції, і котрий стало знаходиться на шляху біологічного прогресу.
Домашні тварини в містах мешкають у двох основних сферах: або власне у домівках, тобто саме як "домашні', або ж на "волі', тобто здичавілі. Від цього залежить багато чого: екологічний ефект для міста, поведінка тварин, їхня чисельність тощо. Найчастіше в містах трапляються ссавці (собаки, коти, хом'яки, миші, морські свинки, нутрії, коні, інколи — леви, пантери, тигри, а також кози та домашні свині), птахи -(різні види папуг, канарейки, галки, деякі з хижих та свійських птахів), рептилії (черепахи, вужі, гадюки, ящірки, пітони), риби (декілька сот видів), інколи розводять павуків, тарганів та деяких інших безхребетних. У домашніх умовах такі тварини практично ізольовані одні від одних, а внутрішньопопуляційні відносини багато в чому визначаються людиною, Відомо, однак, що багато з мешканців домівок часто-густо опиняються за їхніми межами, випадково чи ні. Здичавілих котів чи собак у великих містах налічуються тисячі особин, тобто це значні популяції, члени якої нерідко набувають агресивної поведінки, стають носіями різних паразитів та патогенних мікроорганізмів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом