Крисаченко В.С.
Екологічна культура

Розширення фізичних меж біосфери. Макроаналоги біосфери

Розширення фізичних меж біосфери має як практичні, так і метафізичні (теоретичні, світоглядні) наслідки. Практичні аспекти зрозумілі, оскільки відкриваються можливості розширення ресурсної основи людського життя за рахунок позаземних об'єктів, хоча нині це, скоріше, потенційна можливість, а не реальність. Метафізичні наслідки стосуються змін у людській ментальності. По-перше, космічні польоти наочно показали обмеженість домівки людства — біосфери. По-друге, вони продемонстрували, наскільки складною та важкою є справа моделювання біосфери, тобто земних умов життя і ефективного виконання регулятивних функцій в них. По-третє, виходи людей у відкритий космос зайвий раз засвідчили, що поза біосферою людині немає і не може бути життя. На орбіті, тобто в модельній біосфері, вважається абсолютно неприпустимим ігнорування будь-якої сутнісної ознаки біосфери (розгерметизація — втрата атмосфери, зміна температурного режиму, забруднення, пошкодження захисних екранів тощо). Все це неминуче веде до катастрофи. В земних умовах такі явища також цілком можливі. Наприклад, втрата біосферного захисного екрану (озонового шару) є такою ж смертельною для виду Homo sapiens, як і розгерметизація супутника для космонавтів чи астронавтів.

Створення діючих макроаналогів біосфери — здобуток останніх років. У 1984 р. фірма "Спейс біосферес венчез" розпочала створення на ділянці, площею 1 га, екологічної системи з замкнутим циклом та регенерацією відходів — проект "Біосфера-2". Його автори іменують "Біосферою-1" власне біосферу Землі, а тому цей проект відкриває, по суті, принципово нову сторінку в царині екологічної культури: конструювання не лише штучних, а й природних екосистем вищого ієрархічного рівня. Маргарет Огастін, директор названої фірми і співавтор проекту "Біосфера-2", зазначає:
"Цей проект пропонує нам нову модель того світу, в якому ми живемо сьогодні і де людина, ймовірно, завтра стане дбайливим господарем, котрий вивчає процес еволюції живої природи, бере участь у цьому процесі і мріє про космічні біосфери майбутнього".

Таким чином, формується принципово новий напрямок людської діяльності, пов'язаний з конструюванням біосфер.

Автори проекту у своїх пошуках повністю спираються на теорію біосфери В. І. Вернадського й обґрунтовують можливість, принаймні теоретичну, існування 49 типів різних біосфер, виходячи з наступних критеріїв класифікації Дж. Аллен, М. Нельсон, 1991, с 106):
1) п'ять існуючих у біосфері царств життя: монери, найпростіші, гриби, рослини, тварини;
2) чотири становища у космічному просторі: на планеті, на природному супутнику планети, на астероїді чи в умовах невагомості на космічній станції;
3) три стадії розвитку: дртехнічна, стадія місцевої техніки, стадія космічної техніки;
4) два рівні: рівень нездатності до самовідтворення, рівень самовідтворення.

Зрозуміло, що з можливих біосфер, поки що маємо справу лише з двома — першою (земною) та другою (сконструйованою). Але теоретично можливі й інші варіанти, до реалізації яких людство тією чи іншою мірою наближається (космічні станції, штучні супутники інших планет, планована експедиція на Марс тощо). Саме тут людина сповна реалізовує свої регулятивні можливості щодо функціонування систем, саме тут вона є, фактично, механізмом та підставою їх самоорганізації. У будь-якому випадку зрозуміло, що доля земної біосфери нині залежить насамперед від людини, і їй вирішувати, якою буде ця доля.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Як змінювалися світоглядні засади осягнення сутності взаємин людини з довкіллям?
Які визначальні риси сучасного ставлення людини до природи?
Чи еволюціонує людина в сучасний час і яким чином цей процес впливає на стан біосфери?
Проаналізуйте феномен природокористуванням як людське ставлення до довкілля.
Наведіть типологію природокористування та підстави її.
Якими рисами характеризується привласнююче природокористування? Чи збереглось воно в наші час?
Проаналізуйте сутність продукуючого природокористування та його значення для утвердження людини в біосфері.
Чи був неминучим перехід до інноваційного природокористування? Окресліть його значення для суспільства та вплив на природу.
В чому є потреба заповідання певних об'єктів? Яку функцію повинна виконати система біосферних заповідників.
Що таке синантропізація? Якими шляхами вона відбувається і які форми існують?
Проаналізуйте основні концепції ноосфери. Порівняйте підходи В. І. Вернадського і П. Тейяр де Шардена.
Окресліть контури природокористування майбутнього.
Чи можлива глобальна катастрофа? Проаналізуйте можливі шляхи коеволюції людини і біосфери.

ЛІТЕРАТУРА

Авербух М. С. Войны и народонаселение в докапиталистических обществах. Опыт историко-демографического исследования. М„ 1975.
Авербух М. С. Законы народонаселения докапиталистических формаций (опыт исследования). М., 1967.
Анучин В. А. Основы природопользования: Теор. аспект. М., 1978.
Аллен Дж., Нельсон М. Космические биосферы. М., 1991.
Андреев Е. М„ Волков А. Г. Изучение продолжительности жизни. М„ 1977.
Боярский А. Я. Курс демографии. М., 1985.
Браун Л. Р. Анализ демографической ситуации // Мир восьмидесятых годов. М., 1989. С. 51-68.
Бродель Ф. Структуры повседневности. Материальная цивилизация; экономика и капитализм: В 3 т. М., 1986-1992. Т. 1-3.
Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. М., 1989.
Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. М„ 1980.
Демографические процессы и их закономерности. М.
Долу ханов П. М. География каменного века. М„ 1979.
Историческая демография: проблемы, суждения, задачи. М., 1989.
Крисаченко В. С. Стратегія виживання виду Homo sapiens // філос. і соціол. думка. 1992. №10. С 10-50.
Кууси П. Этот человеческий мир. М., 1988.
Лавров С. Б., Сдасюк Г.В. Этот контрастный мир. Географические аспекты некоторых глобальных проблем. М., 1985.
Новоженов Ю. И. Филетическая эволюция человека. Свердловск, 1983.
Новоженов Ю. И. Статус-секс и эволюция человека. Свердловск, 1991.
Олдак П. Г. Колокол тревоги: пределы бесконтрольности и судьбы цивилизации. М., 1990.
Печчеи А. Человеческие качества. М., 1985.
Природокористування: методологічні та соціальні проблеми оптимізації. К., 1992.
Реймерс Н. Ф. Природопользование. М., 1990.
Россет Э. Продолжительность человеческой жизни. М., 1981.
Сакамото-Момияма М. Сезонность и смертность человека. М., 1980.
Северцов А. С. Введение в теорию эволюции. М., 1981.
Северцов С. А. Динамика населения и приспособительная эволюция животных. М., 1941.
Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М„ 1987.
Тейяр де Шарден П. Божественная среда. М., 1992.
Тойнби Дж. Постижение истории. М., 1991.
Уайт Г. География, ресурсы и окружающая среда. М., 1990.
Урланис Б. Ц. Эволюция продолжительности жизни. М., 1990.
Экологическая альтернатива. М., 1990.
Ясперс К. Смысл и назначение истории. М, 1991.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом