Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Четвертинні відклади Волинської області. Нижньочетвертинні відклади

Четвертинні відклади

Четвертинний покрив Волинської області має винятково неоднорідну будову і мінливі потужності. Якщо на значних площах Турійської денудаційної рівнини він або цілком відсутній, або ж представлений тонкою верствою елювіальних утворень, то в долинах рік Західного Бугу і Прип'яті четвертинні відклади залягають строкатою товщею осадків потужністю до 40 м (рис. 5). Найхарактернішою ознакою поширення антропогенових відкладів області є їх широтна зональність. Якщо рухатись з півночі на південь області, то в будові антропогенного покриву можна виділити такі смуги з переважанням:
а) піщаних, рідше супіщано-суглинистих утворень, що складають заплаву та надзаплавні тераси р. Прип'яті (Верхньо-Прип'ятська акумулятивна низовина);
б) власне льодовикових (моренних) відкладів (Волинське моренне пасмо);
в) елювіальних утворень на верхній крейді, місцями перекритих водно-льодовиковими пісками (Турійська денудаційна рівнина);
г) лесів та лесовидних порід (Волинська височина).

Рис. 5. Схематична карта четвертинних відкладів (за А. Б. Богуцьким): (доступно при скачуванні повної версії підручника)
1 – льодовикові відклади дніпровського зледеніння (валунні піски, супіски та суглинки); 2 – водно-льодовикові відклади дніпровського зледеніння (різнозернисті піски, рідше супіски та суглинки); 3 – еолово-делювіальні леси; 4 – піски з прошарками супісків та суглинків алювіальних відкладів надзаплавних терас; 5 – піски, суглинки та супіски алювіальних відкладів других надзаплавних терас; 6 – піски, суглинки та супіски перших надзаплавних терас; 7 – еолові піски; 8 – автохтонні торфи; 9 – піски, супіски та суглинки сучасних русел та заплав; 10 – крупноуламкові та супіщано-суглинисті елювіальні утворення (нерозчленовані); 11 – межа дніпровського зледеніння; 12 – границя окського (міндельського) зледеніння.

Що стосується алювіальних відкладів, то вони різко відмінні в межах поліської (Волинське Полісся) та волинської (Волинська височина) ділянок Волинської області, тобто підпорядковуються широтній зональності.
Четвертинні відклади Волинської області складені лише континентальними утвореннями, серед яких виділяються відклади льодовикового (моренного), водно-льодовикового, озерно-льодовикового, алювіального, еолового, елювіального та інших генетичних типів.

Четвертинні відклади Волинської області – різновікові утворення, поділяються на нижньо-, середньо-, верхньочетвертинні, середньо-верхньочетвертинні та сучасні (рис. 5). Елювіальні утворення, які формувались протягом усього континентального періоду розвитку території, розглядаються нами як нерозчленовані.

Нижньочетвертинні відклади (Q1) трапляються на території області у вигляді невеличких за площею залишків і пов'язані виключно з пониженнями корінних крейдово-мергельних порід верхньої крейди. Сюди належать дуже змінені відклади окської (міндельської) морени (Волинська височина, верхів'я р. Прип'ять), а також додніпровський лес (Волинська височина).
Льодовикові відклади Волинської височини, які відносяться до генетичного типу основних морен, залягають невеликими острівцями на пониженнях поверхні корінних верхньокрейдових порід, досягаючи в них потужностей до 3 м. Морена трапляється лише в долині р. Луги (с. Іваничі, м. Володимир-Волинський); на вододільних просторах вона відсутня. Морена складена дрібноземом (супісками, суглинками, глинами, іноді пісками), який постійно містить 1-2% грубозернистих включень, серед них переважають граніти – дрібно- і крупнозернисті, порфіровидні, сірі та рожеві, амфіболіти, гнейси, кварцити, кварцитовидні пісковики, кварц, кремінь та інші з максимальними розмірами до 0,6 м.
Про існування окської (міндельської) морени у межах поліської частини Волинської області уперше вказав Е. Рюле (Е. Ruble, 1936, 1937а, 19376). Згідно з його даними, у верхів'ї р. Прип'ять між селами Згорани і Шацьк на розмитій поверхні крейди в основі антропогену залягають подекуди різнозернисті піски потужністю близько 1 м, які містять значну кількість кристалічних валунів. Перекриваються валунні піски 20-метровою товщею тонкошаруватих супісків з вмістом характерних інтегляціальних форм Corbicula fluminalis Mullv., Valvata naticina Menke. Вище залягають моренні відклади, які дуже поширені на території області і, виходячи на денну поверхню, складають Волинське (Любомль-Столінське) моренне пасмо. Сучасний стан вивчення окських відкладів Полісся не відповідає на питання, що являють собою піски з валунами кристалічних порід, які виявлені нижче від супіщаних інтергляціальних відкладів. На думку Е. Рюле, це може бути морена, її залишки, або ж водно-льодовикові відклади окського зледеніння. Ще недостатньо даних і для встановлення межі окського зледеніння Волинської області. Орієнтовно її можна провести через Милятин – Павлівку – Володимир-Волинський і далі, паралельно долині Західного Бугу, через Любомль до кордону з Білоруською РСР.
Додніпровський лес Волинської височини за попередніми даними синхронний окській (міндельській) морені (A. Boguckij, 1972). Він залягає окремими острівцями потужністю від 1,5 м (м. Торчин) до 6,5 м (с. Коршів) на корінних крейдово-мергельних породах верхньої крейди і складений однорідними жовтувато-сірими суглинками, плямистими внаслідок озалізнення, пористими, карбонатними, ущільненими.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом