Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Середньочетвертинні відклади Волинської області, середньо-верхньочетвертинні відклади

Середньочетвертинні відклади (Q2), покриваючи найбільшу частину області, представлені льодовиковими, водно-льодовиковими і озерно-льодовиковими відкладами риського (дніпровського) материкового зледеніння, а також коршівським викопним ґрунтовим комплексом та складно-побудованою товщею дніпровських лесовидних супісків і суглинків з прошарками та лінзами пісків.
Льодовикові (моренні) відклади пов'язані з Волинським моренним пасмом. Моренні відклади здебільшого являють собою слабо відсортовані піски, рідше строкатозабарвлені супіски і суглинки загальною потужністю 1-5 м. У дрібноземі у значній кількості трапляються уламки гірських порід, серед яких переважає кремінь, а підпорядковану роль відіграють кварцитовидні пісковики, кварц, кристалічні породи (граніти, граніт-порфіри та ін.). Обкатаність включень неоднакова: найгірше обкатаний кремінь, найкраще – кристалічні породи, причому зі збільшенням розмірів валунів ступінь їх обкатаності дещо зменшується. Максимальні розміри валунів досягають 1 м і більше.
Льодовикові відклади залягають не у вигляді суцільного покриву, а різними за площею острівцями у верхній частині окремих дуг, валів та горбів, ядрами яких є корінні палеогенові та верхньокрейдові породи.
Водно-льодовикові відклади у межах Волинської області поширені на Поліссі (зандри, ози, ками). На території Волинської височини ними складені лише піщано-супіщані товщі потужністю до 20 м і більше, що виповнюють давні долини стоку талих льодовикових вод (прадолини рік Луга – Чорногузка, Луга – Липа).
Зандри покривають значні площі межиріч Турійської денудаційної рівнини, у річкових долинах вони поступово зливаються з алювієм терас і переходять у нього. Зандри утворені майже виключно пісками, які містять інколи прошарки і лінзи супісків і суглинків потужністю до 0,5 м. Загальна потужність пісків (подекуди вони цілком розмиті) змінюється від декількох десятків сантиметрів до 4-5 м і більше. Піски кварцові, кварц-польовошпатові, сірі, жовті, бурі, дрібно-, середньо-і грубозернисті, горизонтально-верствуваті, з лінзами і прошарками косоверствуватих пісків, збагачених гравійно-гальковим матеріалом, який містить як екзотичні (граніти, кварцити, габро та ін.), так і місцеві (кремінь, крейда та ін.) породи з максимальними розмірами до 5-6 см діаметром.
Ози відомі в околицях Любитова, Турійська, Ковеля, Згоран та інших населених пунктів. Ози мають форму валів довжиною від декількох сот метрів до 2-3 км, шириною до 500 м і відносною висотою до 20-25 м. У будові озів беруть участь різнозернисті кварцові піски, добре обкатані, косоверствуваті, з галькою і валунами кристалічних та місцевих порід. Залягають вони безпосередньо на крейді, поверхня якої заглиблена на 2-4 м. Найчіткіше морфологічно виявлений і найповніше вивчений в області Любитівський оз, який за даними Е. Рюле складається з двох різних частин – східної (біля с. Булька Любитівська) і західної (біля с. Любитів). Східна частина оза простягається з півночі на південь і має вигляд плоскої височини шириною 500 м і висотою 15-20 м, а західна частина являє собою вал шириною 200 м і довжиною 5 км.
Камові горби трапляються в районі поширення морени, від якої їх не завжди легко відрізнити.
Озерно-льодовикові відклади, часто з характерною стрічковою текстурою, збереглися від розмиву окремими ділянками як на Поліссі, так і у межах Волинської височини, де вони просторово пов'язані з льодовиковими відкладами та шляхами стоку талих льодовикових вод. На північно-східній околиці м. Ковеля, наприклад, безпосередньо на крейдовому фундаменті залягають стрічкові глини сірі, темно-сірі, іноді з голубуватим відтінком, вологі, за шаруватістю озалізнені. їх потужність 2,8 м. Біля покрівлі глини помітно опіщанюються і переходять поступово у пилуваті супіски жовто-сірого кольору, озалізнені, верству-ваті, з тонкими проверстками і лінзами глин. Потужність супісків 2,7 лі. Загальна ж потужність озерно-льодовикових відкладів на околиці м. Ковеля – 5,5 м.
Коршівський викопний грунт розвинений на додніпровському лесі (Волинська височина) і відповідає одному з середньоантропогенових потеплінь. Він представлений комплексом грунтів: зверху грунт відкритих просторів з чітким генетичним профілем, знизу – добре оструктурений грудкуватий шар з сірим малопотужним гумусовим горизонтом. Загальна потужність коршівського викопного грунту – 1,5-2,0 м.
Вище коршівського викопного грунту на території Волинської височини залягає піщано-супіщано-суглиниста товща подекуди лесовидна (Коршів, Торчин та ін.), що чітко розділяється на три пачки.
Нижню пачку утворюють сірі, голубувато-сірі суглинки, часто інтенсивно гумусовані, тонковерствуваті. Середню – піски строкатоза-барвлені (сірі, жовті, бурі та ін.), горизонтально-верствуваті, різно-зернисті, з проверстками суглинків та супісків. Верхня пачка складена лесовидними супісками сірими, жовтувато-сірими, макропористими, карбонатними. Потужність кожної з виділених пачок порід мінлива, у загальному вона рідко перевищує 4-5 м. Контакти між окремими пачками порід відсутні, місцями підкреслюються крупними викопними слідами морозно-мерзлотних деформацій (до 4,5 м глибиною), переважно клиновидними.

Середньо-верхньочетвертинні (Q2+3) відклади складають другу незаплавну терасу річок Прип'яті, Західного Бугу, Стиру, Турії, Сто-ходу та ін. Ширина терас змінюється від 0,4 до 24 км, потужність алювію – від 4-6 до 20 м і більше, причому на волинській і поліській ділянках вони мають різну будову.
У будові другої надзаплавної тераси Західного Бугу на волинській ділянці беруть участь кварцові піски сірі, жовто-сірі, бурі, озалізнені, різнозернисті, горизонтально- та хвилясто-верствуваті, зі значною кількістю пилуватих і глинистих частинок, а також включень дрібногалькового і гравійного матеріалу (кременю, крейдово-мергельних порід, кварцу та ін.). Загальна потужність пісків (русловий алювій) змінюється на волинській ділянці від 1-2 до 4-5 м.
Заплавний алювій другої надзаплавної тераси волинської ділянки представлений відносно однорідним супіщано-суглинистим матеріалом загальною потужністю 6-8 м і більше (лесовидного вигляду) з чіткою горизонтальною верствуватістю у нижніх частинах розрізів. Він перекривається верхньочетвертинними еолово-делювіальними лесами на контакті з якими спостерігається місцями добре розвинений викопний грунт (с. Набережне та ін.).
У будові другої надзаплавної тераси поліської ділянки різко переважає піщаний русловий алювій, заплавний алювій відіграє підпорядковану роль і являє собою глинисті піски та супіски. Старичний алювій у будові другої надзаплавної тераси як волинської, так і поліської ділянок трапляється дуже рідко і складений інтенсивно гумусованими глинистими пісками та супісками загальною потужністю 5-7 м.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом