Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Лучна рослинність Волинської області. Луки Волині

Лучна рослинність

Луки особливо поширені в поліській частині області і займають близько чверті всіх земельних угідь. Найбільша площа належить міжрічковим або материковим лукам, серед яких розрізняють луки суходільні і низинні. Суходільні луки виникли на місці вирубаних лісів (суходільних широколистяно-соснових борів). Більша частина площ під суходільними луками на сьогодні розорана. Тому луки не утворюють суцільних масивів, а збереглися невеликими ділянками серед орних площ, по лісових галявинах, по підвищених окраїнах боліт, по узліссях тощо. Низинні ж луки сформувалися на місці чорновільхових та інших сирих типів лісу, а також на болотах після часткового підсушування. Значні площі займають і заплавні луки по долинах таких великих річок, як Прип'ять, Стир, Стохід, Турія. Долини малих річок звичайно суцільно заболочені.
На території Волинської височини луки займають 3-4% П площі. Переважають серед них заплавні різнотравні і різнотравно-осокові.

Суходільні луки. Серед справжніх суходільних лук на Волинському Поліссі найбільш поширені мезофільні і гігромезофільні крупнозлаково-різнотравні і дрібнозлаково-різнотравні формації.
В складі крупнозлаково-різнотравних лук серед злаків переважає костриця червона і лучна, місцями – щучник дернистий, трясучка середня, тонконіг лучний, мітлиця тонка, рясно виростає також мітлюг звичайний, вівсюнець пухнастий, пахуча трава звичайна, біловус стиснутий, медова трава шерстиста, гребінник звичайний. Серед представників різнотрав'я найбільш рясними є жовтець багатоквітковий і повзучий, щавель кислий, королиця звичайна, вовче тіло болотне, яглиця звичайна, подорожник ланцетолистий, підмаренник болотний, гірчак зміїний, перстач прямостоячий, зірочник злаковидний, волошка лучна. Часто домішуються осоки – жовта, просовидна і бліда. Флористичне багатство таких лук – 45-50 видів, висота травостою – 50-60 см.
На дрібнозлаково-різнотравних луках з травостоями висотою до 40 см і флористичним багатством 40-45 видів серед злаків фон утворює пахуча трава звичайна, трясучка середня, рідше тонконіг лучний. Виростає також іноді досить рясно тонконіг звичайний, вівсюнець пухнастий. Серед різнотрав'я назвемо такі види, як жовтець багатоквітковий, подорожник ланцетолистий, перстач прямостоячий, щавель кислий, гірчак зміїний, роговик дернистий, конюшина лучна та ін.; часто багато осоки просовидної та ожики волосистої.
Моховий покрив на справжніх суходільних луках відсутній або слабо розвинений (покриття не більше 10-20%), представлений видами дикрана, абієтенеллою яглицевидною, клімацієм деревовидним.
На пустищних суходільних луках неподільно панує біловус. Місцями до нього домішується верес, тоді формуються вересово-біловусовї пустищні угруповання. Такі біловусові луки виникли на місцях сухих соснових борів-верещатників. Серед інших видів, що виростають поряд з біловусом, найбільшою ряснотою відзначаються жовтець багатоквітковий, костриця овеча, нечуйвітер волохатенький, перстач прямостоячий та гусячий, подорожник ланцетолистий, котячі лапки дводомні, тонконіг звичайний, чебрець звичайний. Місцями розвинений покрив з лишайника кладонії альпійської. Травостої таких лук низькі (в середньому 20 см). Флористичне багатство – 25-30 видів.

Низинні луки. На Волинському Поліссі вони утворюються в умовах високого рівня ґрунтових вод і прогресуючого заболочення. Серед них розрізняють луки болотисті (гідромезофітні), торф'янисті (оксимезофітні) та пустищні.
Болотисті луки займають міжрічкові пониження та знижені ділянки других заплавних терас. До них слід віднести повзучомітлицеві (Agrostideta stolonizanti), пухирчастоосокові (Cariceta vesicariae), стрункоосокові (Cariceta gracilis) та водянолепешнякові (Glycerieta aquaticae) луки. До найбільш поширених належать луки пухирчасто-осокові і водянолепешнякові.
Торф'янисті луки займають широкі заболочені плоскі низовини, що живляться водами поверхневого стоку, а також підґрунтовими водами. Відомо багато торф'янисто-лучних формацій, але основними з них є: злаково-торф'янисті і осоково-торф'янисті.
Злаково-торф'янисті луки – високотравні (до 70-90 см), густі (70-90%), три-, чотириярусні. Це голубомолінієві, дернисто-щучникові, шерстисто-медовотравні та собачомітлицеві луки. Звичайно у злакових торф'янистих лук добре розвинутий моховий покрив, складений брієвими мохами.
Осоково-торф'янисті луки мають густі дво- і триярусні травостої, в яких неподільно панують дрібні осоки, добре розвинений моховий покрив з листяних мохів, особливо з клімація деревовидного та калієргонели гострокінцевої. Всі осокові луки звичайно виростають разом, чергуючись між собою. їх утворюють осоки просяна, жовта, звичайна.
Пустищні низинні луки виростають звичайно в комплексі з торф'янистими, від яких нерідко і походять. Основу їх утворює біловус стиснутий. Травостої низинних біловусників дво- і триярусні, густі, з добре розвинутим моховим покривом з лучно-болотних брієвих мохів (клімацій деревовидний, аулакомній болотний, рунянка звичайна). Тому такі біловусники ще звуть замоховілими.

Заплавні луки сформувалися в долинах річок. Серед них розрізняють луки справжні, болотисті і торф'янисті.
Справжні заплавні луки займають близько половини всієї лучно-вкритої площі річкових заплав. Травостої справжніх лук досить високі (не нижче 70-80 см), густі (проективне покриття – 70-80% і більше), переважно три-, чотириярусні, за складом різнотравно-злакові, рідше злакові або злаково-різнотравні з відсутнім або слабо розвинутим моховим покривом. Виростають по середньовисотних елементах рельєфу заплав. На території Волинської області трапляється багато формацій справжніх лук. Болотисті луки пов'язані з негативними елементами рельєфу заплав, з постійним, рідше тимчасовим надмірним (незастійним) зволоженням. На болотисті луки припадає близько чверті лучновкритої площі річкових заплав. За панівними видами болотисті луки можна поділити на дві групи – злакові та осокові.
Близько чверті лучної площі заплав займають торф'янисті заплавні луки. В складі таких лук переважають рослини, здатні рости на кислих грунтах в анаеробних умовах.
Злакові торф'янисті заплавні луки – переважно різнотравно-злакові угруповання – з три-, чотириярусними, високостеблими (80-100 см) густими травостоями. Серед осокових торф'янистих лук є і крупноосочники, і дрібноосочники. До перших відносяться угруповання осоки дернистої, до других – осоки звичайної (висота травостою відповідно – 90 і 60 см). Травостої осочників – три- і чотириярусні, переважно різнотравно-осокові.
Підсумовуючи характеристику волинополіських заплавних лук, слід підкреслити, що в різних типах річок співвідношення між окремими типами лук різне.
У заплавах малих і середніх рік (Турія, Стир, Случ) переважають болотисті луки і вологі варіанти справжніх лук, менші площі займають луки трав'янисті і пустищні.
У заплаві найбільшої ріки Волинської області Прип'яті, навпаки, впадає у вічі переважання болотистих та торф'янистих лук, а справжні луки пересуваються на друге місце. Пустищні ж луки ще менше поширені.
Справжні луки займають найбільш підвищені, добре дреновані ділянки заплав. У заплавах малих і середніх рік особливо поширені різнотравно-злакові угруповання з переважанням костриці червоної, мітлиці тонкої, тонконога лучного, гребінника звичайного, пахучої трави звичайної, тонконога болотного, куничника наземного, мітлиці білої, а по більш знижених місцях – костриці лучної, китника лучного. У заплаві Прип'яті переважають різнотравно-злакові угруповання куничника наземного, щучника дернистого, осоки дернистої та звичайної.
Пустищні луки займають переважно притерасні шлейфи. Всюди в них як домінанта виступає біловус стиснутий.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
Завантажити книгу
Система Orphus