Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Рослинність боліт Волинської області. Болота Волині

Рослинність боліт

Болота поширені по всій території Волинської області. На півночі області найбільше площі займають мезотрофні болота, лісові сфагнові, березово-соснові та соснові. Набагато менші ділянки лежать під оліготрофними сосново-сфагновиим болотами. Місцями на оліготрофних болотах трапляються пригнічені рідколісі угруповання сосни звичайної з початковим мочаровим комплексом.
На південній смузі поліської частини області переважають евтрофні, осокові та осоково-мохові болота, які займають великі площі по долинах річок і вододілах. Значно менші простори належать евтрофним лісовим чорновільховим та березовим болотам, які мають слабо розвинений моховий покрив або зовсім позбавлені його. Ще на менших ділянках поширені евтрофні чагарникові болота.
Широтна межа між волинополіськими мезотрофними та евтрофними болотами проходить по лінії Турійськ – Голоби – Колки.
В лісостеповій частині області переважають осокові, осоково-гіпнові, чорновільхові евтрофні болота. Дуже рідко трапляються очеретяні болота, північна межа поширення яких співпадає з межею між Поліссям і Лісостепом.

Евтрофні болота – найбільш поширений тип боліт і не лише на території Волинської області, а й взагалі на рівнинній частині Української РСР. Найбільші простори займають болота трав'яні і трав'яно-мохові, менші – лісові, ще менші – чагарникові.
Трав'яні болота поширені в умовах надмірного зволоження, по долинних, заплавних та притерасних зниженнях, менше – по міжрічкових. На окраїнах великі болотні масиви часто переходять у лісові або чагарникові болотні угруповання, або в луки. Деревний і чагарниковий яруси на таких болотах відсутні. Лише де-не-де виростають поодинокі дерева берези пухнастої, вільхи чорної або сосни, кущі верби попелястої, п'ятитичинкової, розмаринолистої, лапландської. Провідні едифікатори трав'яних боліт: осоки, рідше рогіз вузьколистий, куга озерна, лепешняк великий, лепеха звичайна, тростяниця, хвощ багновий, очерет звичайний. Моховий покрив переважно нерозвинений або слабо розвинений і становить приблизно 40%. Розрізняють трав'яні болота високо- і низькотравні, осокові, осоково-мохові. На Поліссі провідне місце серед евтрофних трав'яних боліт належить осоковим та осоково-моховим, у Лісостепу – осоковим болотам разом з осоково-моховими та високо-травними.
Високотравні болота. Сюди належать болота очеретяні, вузьколисторогозово-озернокугові, великолепешнякові, звичайнолепехові. Очеретяні болота займають староріччя на заплавах, притерасні зниження, приозерні улоговини. Едифікатор – очерет звичайний (Phragmites communis Trin.).
Осокові болота. Осокові угруповання трапляються поряд з заплавними долинами і притерасними болотами на значно зволожених реліктових долинах з неглибокими улоговинними болотами межиріч. Більш поширені крупноосокові формації, особливо осок омської, дернистої та зближеної. Серед кореневищних осок найбільше площі займають угруповання осок стрункої та гостровидної. Ці п'ять формацій складають основу рослинного покриву боліт. Вони утворюють купинноосокові угруповання, купини, які місцями досягають 60 см.
Трав'яно-мохові болота. Трав'яно-мохові угруповання на евтрофних болотах поступаються, можливо, лише трав'яним болотам.
Відзначаються добре розвиненим, переважно суцільним покривом з гіпнових або сфагнових мохів. Трав'яно-мохові з гіпновим і сфагновим покривом болота в поліській частині області займають переважно стічні і безстічні улоговини на межиріччях, терасах річок та реліктові долини річок. Едифікатори – осоки пухнастоплода, здута, двотичинкова, багнова, омська та ін.
Лісові болота. Лісово-болотна рослинність об'єднує такі болотні формації: чорновільхову, березову та соснову.
Соснові болота. Поширення сосново-болотних угруповань диктується розташуванням вододільних і староруслових боліт зі значною глибиною торфового шару. Едифікатор деревного яруса – сосна звичайна, у відповідних асоціаціях до неї-приєднуються береза пухнаста, вільха чорна. Висота деревостанів – 12, 15-20 м, зімкнутість крон – до 0,7-0,8.
Підлісок якщо і є, то дуже рідкий. Його характеризує крушина ламка, горобина, лоза попеляста; основа трав'яного покриву – осоки пухнастоплода, омська, зближена, папороті дріоптерис болотний та греблястий, безщитник жіночий, чорниця, костяниця, багно, журавлина, бобівник. У моховому покриві домінують звичайно сфагнові мохи (сфагн відігнутий, відстобурчений і круглуватий), місцями зі значною участю гіпнових мохів (плевроцій Шребера, гілокомій блискучий, калієргонелла гострокінцева).
Березові болота. Березово-болотні угруповання виростають на долинних болотах біля корінного берега, по притерасних і вододільних болотах і являють собою перехід від багатих евтрофних чорновільхових насаджень до бідних мезотрофних сосново-березово-сфагнових. Основу деревостану становить береза пухнаста, рідше береза бородавчаста; супутні деревні породи: сосна звичайна, вільха чорна, рідше осика. Підлісок розвинений слабо або й зовсім відсутній; тут росте верба попеляста і крушина ламка. Трав'яний покрив розвинений добре (покриття до 0,7-0,8). Основу його становлять такі види, що у відповідних асоціаціях виступають як субдомінанти: дріоптерис болотний, осоки пухнастоплода, дерниста, звичайна, зближена, сірувата, ситничкова, омська, струнка, куничник сіруватий, бобівник, вовче тіло, калюжниця, дріоптерис гребенястий та болотний. Моховий покрив суцільний або розірваний, з переважанням сфагнових мохів (сфагни – відстовбурчений, зігнутий, болотний), рідше – брієвих мохів (калієргонелла загострена, рунянка звичайна, клімацій деревовидний, аулакомній болотний, калієргон серцелистий).
Чорновільхові болота. Болотні угруповання вільхи чорної виростають по притерасних і заплавних болотах, по притерасних частинах долинних і притерасно-заплавних боліт, по староруслових болотах, по знижених ділянках суходільних лісів, по евтрофних міжрічкових болотах. Панівна порода – вільха чорна, супутні – осика, дуб черешчатий, граб, ясен, в'яз гладенький. Дуб і граб виглядають дуже пригніченими. Деревостани звичайно одноярусні, із зімкнутістю крон до 0,9, II класу бонітету. Провідні складники підліска: верба попеляста, крушина ламка, калина, черемха, ліщина, чорна смородина, горобина.
Чагарникові болота. Чагарникові угруповання на болотах утворюють переважно верби – попеляста, розмаринолиста, лапландська, дуже рідко – п'ятитичинкова та тритичинкова. Відомі також угруповання берези низької на болоті. Як домішки виростають також верби чорнична, повзуча, вушката, крушина ламка, калина, дрібні деревця берези пухнастої та бородавчастої, кущова форма вільхи чорної. Самостійні угруповання верби попелястої (Salix cinerea) на болотах Полісся або чистозаростеві, одноярусні, або чагарниково-трав'яні, двоярусні, з вербою попелястою в першому чагарниковому ярусі та з очеретом, рогозом, осоками, папороттю болотною, лабазником в'язолистим, кропивою – в другому трав'яному ярусі. Моховий покрив звичайно не поширений. Проте угруповання дрібних верб – розмаринолистої (S. rosmarinifolia Ь.)та лапландської (S. lapponum Z.) мають добре розвинений покрив з гіпнових або сфагнових мохів. У трав'яному покриві переважають осоки, рідше злаки (куничник сіруватий, мітлиця собача тощо). Серед угруповань берези низької розрізняють дві групи асоціацій з добре розвинутим моховим покривом з бріевих мохів та без них. Основу трав'яного покриву складає осока з очеретом, хвощем болотним, осокою носатою, смовдею болотною тощо.

Мезотрофні болота займають улоговини по вододільних рівнинах та по піщаних терасах річок, рідше в тих частинах стародавніх заплав алювіально недіючих річок, що не заливаються повеневими водами. Мезотрофні болота ніколи не займають ті частини річкових заплав, які заливаються повеневими водами. Серед мезотрофних боліт переважають лісові сфагнові соснові та березові з добре розвинутим деревостаном і з суцільним сфагновим покривом. Менші площі припадають на угруповання рідколісно-чагарникові сфагнові, де деревний ярус розріджений і дуже пригнічений, та трав'яно-чагарничкові сфагнові – зовсім безлісі.

Оліготрофні болота поширені лише в поліській частині області. Займають улоговини вододілів, рідше – заплави маленьких алювіально не діючих річок, що не заливаються повеневими водами. Розрізняють оліготрофні лісові сфагнові болота, пригнічено-рідколісні сфагнові, трав'яно-чагарничкові сфагнові та сфагнові.
У поліській частині Волинської області серед лісових сфагнових оліготрофних боліт відомі лише соснові болота. Досить зімкнуті (0,4-0,7) і високі (до 10-12 м) деревостани на цих болотах утворює сосна V і нижчих класів бонітету, іноді з невеликою домішкою берези пухнастої. Переважаючі види трав'яно-чагарникового яруса: багно, лохина, пухівка піхвова, журавлина, андромеда, осока малоквіткова, які виступають співдомінантами у відповідних асоціаціях. Основу суцільного мохового покриву становлять сфагни Магеллана та вузьколистий. Найбільш поширені групи асоціацій: соснова чагарничково-сфагнова та соснова піхвопухівково-сфагнова.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом