Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Рослинні ресурси Волині

Рослинні ресурси

За даними держлісфонду, ліси займають близько 360 тис. га. З них бори – близько 22%, субори – 37%, судіброви – 35% та діброви – 6% лісовкритої площі. Панівне місце належить сосні (57% лісовкритої площі). Серед інших лісоутворюючих порід найбільші площі займає дуб черешчатий (близько 14%), вільха чорна (близько 14%) і береза бородавчаста (11%). Набагато менші площі – під грабом, ялиною, осикою. Загальні запаси деревини – понад 22 млн. м куб. З них 56% припадає на сосну, близько 15% – на дуб черешчатий і 15% – на вільху чорну; 8% деревини дає береза.
Ліси багаті також на ягідники та гриби. Площа під ягідниками тільки в лісах держлісфонду становить понад 20 тис. га. Основу ягідників становлять чорничники. На них припадає близько 80% усієї ягодоносної площі. На значних просторах поширена також журавлина (9%). Загальні біологічні запаси ягід – близько 8,5 тис. т, виробничі – близько 4 тис. т. Основу урожаю становлять ягоди чорниці (80%) і журавлини (9%). Певне місце належить також ягодам брусниці, лохини, малини, ожини, суниць.
Загальна грибоносна площа – понад 37 тис. га. З них близько третини припадає на білий гриб, друга третина – на маслюк. На значних площах поширені також підосичники, підберезники, лисички, опеньки. Біологічний запас грибів – близько 2,5 тис. т, виробничий – 1,8 тис. т. Близько 40% урожаю дає маслюк, близько 30% – білий гриб, п'ята частина урожаю припадає на опеньки. Кожний з інших видів грибів дає приблизно десяту частину врожаю.
Поширені на значних площах луки дають багато зеленого, сухого і консервованого корму для колгоспного і радгоспного тваринництва.
Серед заплавних лук найбільш поживний корм дають справжні злакові луки. Це луки з переважанням стоколоса безостого і тонконога болотного, з яких збирають до 30 ц/га сухого сіна, тонконога лучного, костриці лучної, мітлиці тонкої – до 20-25 ц/га. Менш урожайні (до 15 ц/га, але високо поживні за кормовою якістю бобово-різнотравні та бобово-злакові луки. До 30 ц/га сухої маси дають також болотисті та торф'янисті заплавні луки, але сіно з них, особливо там, де основу травостою складають осоки – грубе, низької якості; краще його використовувати на силос. Доброї якості лише сіно звичайноочеретянкових лук.
Менш продуктивні суходільні луки, і сіно з них переважно середньої якості. Урожайність крупнозлаково-різнотравних справжніх суходільних лук з домінуванням костриці лучної та червоної – до 12-15 ц/га, дрібнозлаково-різнотравних з перевагою трясучки середньої – до 15 ц/га. Ці луки використовуються і під сіножаті, і під пасовища.
Сіно низинних лук низької якості, виняток становлять лише повзучомітлицеві луки, але урожай з них – лише 10 ц/га сухого сіна. Сіно всіх інших низинних лук і болотистих, і торф'янистих – низької якості, його краще використовувати на силос. Та й урожай цих лук рідко коли перевищує 10-15 ц/га. Особливо низькоякісне сіно з лук, де домінують осоки та пухівки.
Урожайність лук та якість сіна значно зростуть при застосуванні поверхневого удобрення.
Величезні простори займають торфовища. Загальна площа торфового фонду – понад 40 тис. га. Вони розташовані по заплавах річок, реліктових долинах, межиріччях. Найбільш поширені низинні торфовища, які пов'язані, насамперед, із заплавою р. Прип'яті та її приток. Це переважно осокові і осоково-мохові торфовища. Менші площі лежать під низинними лісовими торфовищами, ще менші – під чагарниковими низинними. На низинні торфовища припадає близько 90% усієї площі боліт і лише 10% на верхові та перехідні торфовища. Найбільші торфовища: Гала, Турське, Хвилка (Ратнівський район), Цирське, Куликівщина (Камінь-Каширський район), Коритнинське (Володимир-Волинський район). Загальний об'єм торфових покладів – понад 800 млн. м куб.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом