Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Фауна Волині. Зооценози мішаних лісів і чагарників

Зооценози мішаних лісів і чагарників

У цьому зооценозі найбільш різноманітний видовий склад хребетних, а при врожаї насіння основних лісоутворюючих видів, зокрема дуба, спостерігається помітне зростання численності великої групи хребетних фітофагів – основних споживачів жолудів. Таким чином, тут чітко виступають складні трофічні зв'язки, зокрема ланцюги живлення, що спостерігається і в інших лісових ценозах, наприклад в гірсько-карпатських букових лісах. Відомо, що лісові птахи поїдають понад 270 видів насіння, а лісові гризуни живляться насінням більш ніж 40 видів дерев та чагарників, причому не лише місцевих, а й акліматизованих (П. О. Свириденко, 1957). Щільність заселення мішаних лісів хребетними та видовий склад земноводних, плазунів, птахів і ссавців залежить від віку та складу насадження, повноти, підліска, трав'янистого вкриття, мезорельєфу, фауни безхребетних лісової підстілки, грунту, стовбурів та інших біотичних та абіотичних факторів. Ці показники створюють оптимальні умови для існування більшості видів наземних хребетних. Добра кормова база (врожай дуба часом досягає 5200 кг/га, ліщини – 1800, ясена – 250, сосни – 22, берези – 13), чергування у плодоношенні хвойних і різних широколистяних дерев, ярусність насаджень, мікроклімат, значна кількість місць, зручних для переховування та норіння – усе це задовольняє екологічні вимоги найрізноманітніших хребетних.
Земноводні в цьому зооценозі представлені трав'яною та гостро-мордою жабами, які належать до найхарактерніших безхвостих амфібій мішаних лісів Волино-Подільської височини. Особливо багато трав'яних і гостромордих жаб по весняних лісових тимчасових невеликих водоймах, коли вони відкладають ікру. В цей час (кінець березня – початок квітня) такими жабами живляться білі лелеки, крижні та інші річкові качки, сірі чаплі, чорні тхори, борсуки, лисиці, пацюки, вужі та чимало інших хребетних. Таким чином, в ланцюгах живлення у березні-квітні вони відіграють суттєву роль, що і обумовлює їх загально-біологічне значення у зооценозі мішаних різновікових лісів. У водоймах протягом квітня-травня трапляються гребенясті та звичайні тритони, а до пізньої осені заселяються червоночеревими кумками, які в літньо-осінній період є фоновими видами земноводних. Основна їх роль у зооценозі полягає у винищенні різноманітних безхребетних, серед яких шкідливі форми складають 48,1%. Коефіцієнт корисності червоночеревої кумки становить 42,6%.
По узліссях та чагарниках у квітні–жовтні постійно можна бачити або чути звичайну квакшу. Значення квакші полягає у винищенні безхребетних. У її кормовому раціоні шкідливі форми становлять 63,7%, нейтральні – 22,5%, корисні – 13,8%. Отже, коефіцієнт корисності цього виду земноводних дуже високий – 50,0%. Крім перелічених видів амфібій у зазначеному зооценозі звичайними є сіра та зелена ропухи, яких найчастіше доводиться спостерігати у першу половину літа. Живляться ропухи жужелицями, довгоносиками, листогризами, мурашками, багатоніжками, справжніми мухами, гусеницями різних метеликів. Роль їх у біоценозі позитивна. Таким чином, усі види земноводних, які заселяють мішані різнотравні ліси Волині, є корисними компонентами зазначеного зооценозу і заслуговують на постійну охорону.
З плазунів у зооценозі мішаних лісів та чагарників особливу увагу привертають прудкі ящірки. Це фоновий вид рептилій мішаних волинських лісів, проте суцільних масивів лісу ця ящірка уникає, а заселяє узлісся, рідколісся, площі суцільних рубок, засаджені культурами, просіки, галявини з різнотрав'ям і чагарниками, куртини чагарників (шипшина, дереза, терен). Численність прудких ящірок у теплі періоди року (весна, літо, початок осені) майже постійна. Прудка ящірка споживає саранових, клопів, коваликів, чорнотілок, вусачів, листоїдів, довгоносиків, пластинчатовусих, лускокрилих. Шкідливі для лісового господарства істоти становлять в раціоні прудкої ящірки 72,3%- 3 інших представників класу плазунів у цьому зооценозі відмічені живородящі ящірки, веретінниці, звичайні вужі, рідко – гадюки, дуже рідко – мідянки.
Орнітофауна мішаних різновікових лісів Волині порівняно з іншими зооценозами найбагатша на види, яких налічується близько ста. З рідкісних птахів місцями трапляється чорний лелека, сірий журавель, скопа, змієїд, орлан-білохвост, червоний шуліка, пугач. До фонових видів належать деякі горобині, дятли, одуди, зозулі, голубині.
Тетерев найщільніше заселяє чагарникові луки, що межують з ольсами.
Протяжність чагарників вздовж узлісся вільхових лісів лише по р. Цир перевищує 100 км, таким чином, при найвищій кількості тетеревів їх загальна біомаса на цих лінійних маршрутах становить 510 кг. Це дуже низька густота, яку треба підвищити у два-три рази. Отже, потенціальні ресурси тетеревів можуть бути досить високими і мати промислове значення.
Тетерев – один з видів місцевої авіфауни, який поступово «всмоктується» в окультурений ландшафт. Цей процес залежить від швидкості синантропізації. Отже, до цього часу відносно однотипна за своїм складом орнітофауна окультуреного ландшафту поліської зони поповнюється за рахунок нового виду – тетерева, що адаптується у напрямі синантропного способу життя.
Протягом теплого періоду року у мішаних лісах Волині чимало голубиних. У ранньовесняну пору серед цих птахів переважають голуби-синяки, а влітку та восени – звичайні горлиці, які є домінуючими пернатими ранньоосіннього періоду.
У мішаних лісах Волино-Подільської височини трапляються вальдшнепи, проте кількість їх незначна.
Зозуля звичайна – фоновий вид літньої авіфауни. У біоценозі мішаних різновікових лісів на Волині вона трапляється скрізь, але найчастіше – у сосново-березових лісах. Під час обліку у травні-червні 1967-1968 pp. у Пнівнівському лісництві на двокілометровому маршруті у зазначених лісових угіддях налічувалось 20 зозуль і більше.
Одуд, як і попередній вид, також масовий вид птахів у літній період. Максимальна кількість одудів у травні-червні 1967-1968 pp. констатована на чагарникових луках, по узліссях вільхових лісів, на 2 км зазначеного маршруту їх налічувалось 12 особин, що свідчить про відносно високу густоту і значну біомасу цих птахів.
У мішаних різновікових лісах Волинської області найчастіше трапляється великий строкатий дятел, кількість якого стабільна протягом усього року, проте деяке збільшення її у 1967-1968 pp. у Пнівнівському лісництві спостерігалось у жовтні-грудні, особливо у сосново-дубових лісах за віком п'ятого-шостого класу, де на 2 км маршруту налічувалось сім особин.
Протягом року фоновими видами птахів у мішаних різновікових лісах Волині є горобині, серед них воронові, а саме: сіра ворона, сорока, сойка, менше крук і галка. Облік сірої ворони на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві показав, що протягом року їх кількість найвища у сосново-березовому лісі віком 20-30 років. У 1967 p., починаючи з березня, їх число невпинно зростало до травня, коли на два кілометри їх налічувалось до 90 особин. Така висока численність спостерігалась до початку жовтня, після чого кількість птахів стала поступово зменшуватись і в кінці грудня на лінійному маршруті їх було зареєстровано лише дев'ять. У сосново-дубовому лісі за віком п'ятого-шостого класу в тому ж лісництві протягом 1967-1968 pp. кількість сірих ворон була майже стабільною в усі пори року і коливалася у межах від двох до шести особин.
Кількість сорок на стаціонарних лінійних маршрутах у Пнівнівському лісництві у вказані роки в сосново-дубових 50-60-річних лісах була найвищою в лютому (18 особин), найнижчою у жовтні (лише дві). У середньому кількість сорок у цьому зооценозі на 2 км маршруту становить шість особин. У сосново-березовому лісі за віком другого-третього класу середня кількість становить сім особин на 2 км маршруту, а максимальна – 11 відзначена у кінці квітня під час гніздування. Саме такі угіддя є типовими гніздовими стаціями сорок.
Кількість сойки у Волинській області у 50-60-річних сосново-дубових лісах у середньому – 12 особин на 2 км маршруту, максимум – 43.
З інших горобиних у мішаних різновікових лісах області протягом усіх сезонів реку значної біомаси досягають синицеві, зокрема велика синиця. За нашими обліками у 1967-1968 pp. у вищевказаному лісництві на 2 км сосново-березового лісу за віком другого-третього класу їх число в усі місяці було відносно стабільним (п'ять-шість особин на 2 км лінійного маршруту), але в квітні зареєстроване зростання його да 23 особин. У 50-60-річних сосново-дубових насадженнях великих синиць більше (в середньому 12 особин на 2 км маршруту), проте в цьому зооценозі кількість їх збільшується і припадає на час масового гніздування (квітень) та масових осінніх міграцій (жовтень-листопад), В осінньо-зимовий час (жовтень-грудень) у сосново-березових насадженнях Волинської області дуже багато довгохвостих синиць. У Пнівнівському лісництві у грудні 1968 р. на двокілометровому маршруті їх зареєстровано 30.
У весняно-літній період у мішаних різновікових лісах Волині значної біомаси досягають шпаки та деякі види дроздових. Численність шпака зростає з березня до кінця вересня, досягаючи максимуму – 80 особин на 2 км чагарників та ольсів. У сосново-дубових лісах за віком п'ятого-шостого класу вони зареєстровані під час гніздування, але у 1967-1968 pp. їх було не більше чотирьох на 2 км маршруту. У зазначених лісових зооценозах кількість співочого дрозда в середньому становила п'ять-шість особин на 2 км стаціонарного маршруту, проте максимум цих птахів по узліссях досягав 21.
Теріофауна зооценозу мішаних різновікових лісів та чагарників. Волинської області теж найрізноманітніша і налічує близько 65 видів.
3 найтиповіших представників крупних ссавців слід назвати європейського зубра, який реакліматизований в угіддях Звірівського та Муравищанського лісництв у межах Цуманського державного мисливського, господарства.
У Звірівське лісництво Ківерцівського району Волинської області зубри були завезені з Бєловезької Пущі у травні 1965 р. Спочатку їх тримали у загоні площею 38 га, а потім випустили в природні угіддя. В умовах вільного утримання ці копитні поїдають понад 110 видів рослин, у тому числі обгризають і з'їдають кору 15 дерево-чагарникових видів, об'їдають листя і знищують паростки понад 30 видів дерево-чагарникових порід, вживають 84 види трав, їдять плоди п'яти видів деревних рослин. Проте, при існуючій кількості зубрів, небезпеки для лісового господарства не передбачається.
З інших копитних у мішаних різновікових лісах поширені олені (звичайні реакліматизовані і плямисті акліматизовані), європейські козулі і дикі свині. Поголів'я плямистих оленів у Цуманському мисливському господарстві досягає 100 голів, що свідчить про те, що акліматизація їх у лісах Волинської області пройшла успішно. Щільність козулі в угіддях Волині поки що досить низька і становить 0,3-0,8 особин на 1000 га лісових угідь, але в межах мисливського господарства, зокрема Цуманського, численність цих копитних вище оптимальної і досягає 65-70 голів на 1000 га угідь.
У зооценозі, що аналізується, поширені борсуки, лісові куниці, темні тхори, горностаї, ласки, лисиці, вовки, єнотовидні собаки, зайці-русаки, білки звичайні, лісові, сірі та горішникові вовчки – типові мешканці мішаних різновікових лісів європейського типу, лісові та підземні полівки, польові, лісові та жовтогорлі миші, землерийки-буро-зубки, кроти, звичайні їжаки, декілька видів гладконосих рукокрилих. Загалом склад теріофауни зооценозу майже ідентичний видовому складу ссавців європейської бореальної зони.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом