Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Ландшафтні місцевості Волинської височини

Ландшафтні місцевості Волинської височини

Ландшафти Волинської височини дуже відрізняються від поліських з двох основних причин: по-перше, поширенням лесовидних суглинків, які є материнською породою грунтів чорноземного типу, зовсім не властивого поліським ландшафтам; по-друге, значними абсолютними висотами і досить глибоким почленуванням поверхні річковими долинами, балками, а місцями і ярами. Це створює виразно хвилястий, а в багатьох місцях навіть горбистий рельєф. Тільки заплави річкових долин мають деякі спільні риси з поліськими заплавами: вони або переважно заболочені і утворюють часто потужні торфовища в долинах малих річок – приток Західного Бугу і Стиру (Луги, Свинорийки, Гнилої Липи, Чорногузки тощо), або лучні на добре дренованих заплавах Стиру і Західного Бугу.
Відмінності в потужності і механічному складі лесового покриву та в ступені долинно-балкового розчленування поверхні утворюють помітні особливості морфологічної структури природних комплексів, що дає підставу поділити їх на такі місцевості:

8. Місцевості першої надзаплавної лесової тераси займають незначні площі, але добре сформовані і виявлені в рельєфі, з чіткими уступами і шириною до 1,5-2,0 км. Складені досить потужною товщею супіщаного алювію (8-10 м), перекритого лесовидними суглинками. Поверхня терас плоска і тільки біля уступів іноді спостерігається ерозійне розчленування.
Місцями надзаплавна тераса зруйнована і представлена окремими фрагментами. Завдяки рівнинності поверхні першої надзаплавної тераси тут іноді спостерігаються ознаки оглеєння грунтів, розвиваються переважно неглибокі чорноземи, а також чорноземно-лучні грунти. В цілому територія першої надзаплавної лесової тераси добре дренована. Завдяки родючості грунтів місцевості першої тераси майже повністю розорані, частково зайняті населеними пунктами.
Характерними урочищами цієї місцевості є розлогі малопомітні пониження з чорноземно-лучними грунтами та незначні підвищення з неглибокими чорноземами.

9. Місцевості другої надзаплавної лесової тераси поширені головним чином у долині Стиру, особливо її приток Липи і Чорногузки, а також по долині Лугу – притоці Західного Бугу. Лесовидні суглинки цієї тераси мають значну потужність (10-15 м і більше), багатоярусну будову і легкий механічний склад. Поверхня її загалом рівнинна або злегка пофалдована розлогими балками. Тільки місцями, там де вона підступає до заплави, спостерігаються уступи, почленовані ярами.
Місцевості цієї тераси в доагрикультурні часи були вкриті багатими лучними степами, під якими утворилися глибокі чорноземи на більш плоских урочищах і чорноземи неглибокі на схилових урочищах. Землі цих місцевостей відзначаються найвищою в області природною родючістю і цілком зайняті орними землями.

10. Місцевості міжрічкових лесових хвилясто-горбистих підвищень займають великі простори з абсолютними висотами понад 250 м н. р. м. До їх складу входять досить різноманітні урочища:
а) урочища вододільних горбів зі спадистими схилами, які вкриті сірими і світло-сірими сильно змитими грунтами. Вони поширені в південній і північній частинах Волинської височини, які відзначаються найбільшими абсолютними висотами і глибокими ерозійними розчленуваннями. Саме на цих урочищах де-не-де збереглися широколистяні ліси;
б) хвилясті балочні урочища з пологими або слабоспадистими схилами і переважними поширеннями темно-сірих опідзолених грунтів і опідзолених чорноземних, які вказують на залісненність їх в доагрикультурні часи;
в) природні урочища з крутими схилами, дуже еродованими сірими лісовими грунтами і виходами корінних крейдяних порід, на яких утворилися перегнійно-карбонатні грунти, теж дуже змиті.
На місцевостях міжрічкових підвищень поширена лінійна і особливо площинна ерозія грунтів і тому, зважаючи на переважне використання їх під орні землі, необхідно широко впроваджувати протиерозійні сівозміни та інші заходи.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом