Геренчук К.І.
Природа Волинської області

Ландшафтні райони Волинської області. Лісостепові ландшафтні райони

Лісостепові ландшафтні райони

Для цього типу ландшафтів найхарактернішим є повсюдне, за винятком заплав, поширення лесових порід, на яких сформувались грунти чорноземного типу під трав'яною рослинністю, та сірі опідзолені грунти під широколистяними, дубово-грабовими лісами. Рельєф цих ландшафтів балочний, хвилястий, подекуди навіть яружний, що обумовлюється більшими абсолютними і відносними висотами Волинської височини, а також її давнішим, дольодовиковим віком. Лісостепову територію Волинської області можна поділити на три ландшафтних райони.

8. Луцький ландшафтний район займає північну частину лісостепової височини Волині з переважанням хвилясто-горбистих межиріч з сірими грунтами і невеликими рештками дубово-грабових лісів. Характерними є також рівнинні місцевості надзаплавних терас Стиру і. Чорногузки, на яких поширені найбільші в області масиви чорноземних грунтів, глибоких і неглибоких. Нарешті, певне місце займають тут заплавні місцевості, переважно заторфовані.
Агрокліматичні умови Луцького ландшафтного району близькі до-сусідніх поліських ландшафтних районів – Турійського і Німанського: майже така ж тривалість періоду активної вегетації (160 днів) та температурних сум за цей період (2500°С). Вегетаційний період рослинності достатньо забезпечений атмосферною вологою.

9. Іваничівський ландшафтний район займає середню, понижену частину Волинської лесової височини (з абсолютними висотами менше 250 м). Завдяки цьому тут менші коливання відносних висот, пологіші схили, менша ерозія грунтів, представлених переважно опідзоленими чорноземами і темно-сірими опідзоленими грунтами. В широких долинах річок Луги, Чорногузки та їх приток велике місце відведено заболоченим заплавам, а в долині Західного Бугу трапляються надзаплавні піщані (борові) місцевості. На більш крутих схилах, на яких майже цілком змитий лесовий покрив, поширені яружні місцевості з перегнійно-карбонатними теж дуже змитими грунтами. У цілому район найменш лісистий в області.
Агрокліматичні умови Іваничівського ландшафтного району відзначаються дещо більшою тривалістю періоду активної вегетації (до 165 днів) і більшими сумами активних температур (до 2550°С). Район достатньо забезпечений вологою.

10. Горохівський ландшафтний район розташований у південній, найвищій частині Волинської лесової височини з найбільш розчленованою поверхнею. Наявність горбистих, часто крутосхилових місцевостей сприяла тому, що цей район у доагрокультурні часи був майже повністю вкритий грабовими дібровами, під якими утворилися опідзолені грунти – сірі і ясно-сірі на більш крутих схилах і темно-сірі та опідзолені чорноземи на більш положистих. Зараз цей район найбільш лісистий серед ландшафтних районів Волинської височини. Значне місце займають в цьому районі заболочені заплави, зокрема в долині р. Липи, деякі притоки її називають Гнилими Липами.
Агрокліматичні умови мало чим відрізняються від умов Іваничівського ландшафтного району, хіба що частішим повторенням весняних і осінніх приморозків, які виникають внаслідок стікання холодного повітря у видолинки.

Завершуючи цю коротку характеристику ландшафтних районів Волинської області, сподіваємось, що читачі помітили велику різноманітність природи поліської частини області, хоча, на перший погляд, вона здається одноманітною. її різноманітність пояснюється дуже великою строкатістю четвертинних відкладів Полісся та відмінностями в глибині ґрунтових вод, які утворюють дуже примхливу картину різного ступеня заболоченості. Мабуть, читачі також зробили висновки про специфіку охорони природи і завдання раціонального використання природних ресурсів. Коли на Поліссі основним завданням є меліорація зволожених грунтів, то на височині основним завданням є протиерозійна меліорація (агро- і фітомеліорація).

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом