Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Головні геоморфологічні елементи узбережжя: терміни і поняття

Розділ 1. Загальна характеристика берегової зони. Історія вивчення морських берегів

1.1. Головні геоморфологічні елементи узбережжя: терміни і поняття. Об’єкт дослідження

Нa всіх географічних картах межа між Світовим океаном і суходолом зображена у вигляді лінії, яку називають береговою. Берегова лінія (shoreline, shore line) переважно визначена як лінія, по якій суша межує з морем, тобто це лінія перетину горизонтальної водної поверхні з поверхнею суші. Однак просторове положення цієї лінії досить непостійне. Берегова лінія мобільна і змінюється залежно від хвилювання водної поверхні, припливно-відпливних і згінно-нагінних явищ, розмиву берега чи акумуляції біля нього відкладів і, зрештою, від евстатичних чи тектонічно зумовлених коливань рівня моря. В гідрології є таке поняття, як «лінія урізу води» (water level), що визначає реальне положення цієї межі в конкретно визначений момент. В іншому випадку лінія урізу води дуже непостійна. Отже, берегова лінія відображає середнє багаторічне положення урізу води.

Уріз води («Морськ. геоморф...», 1980) – це лінія перетину берегового підводного схилу з горизонтальною поверхнею спокійного моря без хвилювання. Положення урізу води непостійне, воно залежить від коливань рівня моря, зумовлених припливами, нагонами та іншими причинами.

Для геодезичних і картографічних вимірювальних робіт вводять таке поняття, як рівень моря. Рівень моря (sea level) – висота поверхні спокійного моря, яку вимірюють відносно деякого прийнятого за нуль горизонту. Рівень моря не завжди і не всюди постійний. У припливних морях його вимірюють за фазами припливів, а в неприпливних – залежно від нагонів і згонів води, а також інших причин (атмосферного тиску, річкового стоку тощо). Рівень моря вимірюють відносно деякого умовно прийнятого за нуль горизонту. Фіксація рівня моря є головною умовою виконання усіх вимірювальних робіт. В Україні точкою відліку всіх нівелірних систем (нуль висот) вважають нуль Кронштадського футштока (Балтійське море, Росія).
Мобільність і непостійність берегової лінії та її змінність у часі й просторі утворює деяку зону більшої чи меншої ширини, у межах якої сьогодні відбувається переміщення берегової лінії та взаємодія води з сушею як по горизонталі, так і по вертикалі. Прилеглу до сучасної берегової лінії смугу суші, на якій море утворює форми рельєфу за середнього його рівня, називають берегом (shore; coast). Форми рельєфу, які утворюються на межі суші й моря внаслідок процесів їхньої взаємодії, називають береговими. Унаслідок відносних або абсолютних коливань рівня океану чи моря берегові форми рельєфу можуть бути вище або нижче того рівня, на якому вони формувались. Комплекси таких реліктових берегових форм рельєфу в науковій літературі називають давніми береговими лініями. Смугу поверхні літосфери, у межах якої збереглися давні берегові лінії, разом із сучасними формами рельєфу називають узбережжям (coast; shore). Проте в сучасному рельєфі найчастіше поняття «узбережжя» характеризує лише надводну частину берега, на якій збереглися сліди впливу прибережно-морських процесів, і вздовжберегові низовини з формами рельєфу субаерального походження завширшки 5-10 км. З соціально-економічного погляду узбережжям вважають широку смугу суші, що охоплює населені пункти, транспортні шляхи, а також види господарської діяльності, що безпосередньо пов’язані з морем.

Узбережжя (coast), за Ф.П. Шепардом (1976), – широка зона, яка простежується від берега в бік суші. Ця зона охоплює берегові кліфи і підняті тераси, а також низовини, що прилягають до берега (межують з берегом).
Узбережжя, за В.П. Зенковичем (1962) і Г.О. Саф’яновим (1996), – смуга суші, на якій збереглися берегові форми рельєфу, створені за давніх вищих положень його рівня.
Узбережжя, за О.С. Іоніним та ін. (1964), – зона завширшки 5– 10 км, яка охоплює форми рельєфу, створені не тільки хвилюванням, а й субаеральними процесами.
Узбережжя, за O.K. Леонтьєвим (1961), об’єднує зони занурених терас берегових ліній, сучасну берегову і підняті берегові лінії.
Шуйський Ю.Д. (2000) узбережжям називає смугу суходолу, що прилягає до берегової лінії, та смугу морського дна, що прилягає до цієї ж берегової лінії моря (океану), в межах якої розташовані сліди давньої діяльності берегової зони впродовж палеогеографічного розвитку саме цього моря (океану), а не його давніх попередників.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом