Асиметрія хвильового потоку. Підзони берегової зони

Асиметрія хвильового потоку – неоднакові величини і тривалості дії прямих і зворотних орбітальних хвильових придонних швидкостей, що зумовлені трансформацією хвилі та переносом води хвильовим потоком.
Хвилювання, спричинене вітром, є хаотичним (невпорядкованим). Проте після припинення вітру з огляду на малу в’язкість води хвилювання ще деякий час триває і хвилі перебудовуються в округлі пологі вали та улоговини, на поверхні яких внаслідок інтерференції остаточно зникають дрібні хвилі і брижі. Виникають правильні хвилі, що мають симетричний профіль і теоретично необмежену протяжність фронту. Такі хвилі називають хвилями-брижами (рос. зыбь), або мертвими хвилями.

Морський бриж (рос. зыбь) – це хвиля, яка рухається без допомоги вітру у відкритому океані. Хвилі, утворені сильними вітрами, загасають дуже повільно, отож долають дуже великі відстані вже без допомоги вітру. Найчастіше в одному й тому ж районі можна помітити дві або три системи брижів. Під час сильних місцевих вітрів на гребенях мертвих брижів можуть утворюватися хвилі менших розмірів або ж іншого напряму. Мертві брижі можуть існувати досить довго навіть після того, як вітер вщух. Отож їхня швидкість може значно перевищувати швидкість місцевих вітрів, а за достатнього розгону і постійного вітру швидкість брижів може бути значно більшою від швидкості вітрів, що їх породили. Середня швидкість руху брижів становить 15-20 м/с. Дуже часто їхня швидкість перевищує 30 м/с.
Брижі суттєво впливають на узбережжя Тихого океану. Найпостійніші і найпотужніші вони бувають в областях штормових вітрів Південної і Північної півкуль (47-80° пд.ш. і 26-76° пн.ш.). Поширюються від штормових поясів за напрямом панівних вітрів дугами великих радіусів. Унаслідок переважання західної атмосферної циркуляції брижі, що поширюються в південній штормовій зоні, мають здебільшого напрям на північ – північний схід, у північній штормовій зоні – на південь і південний схід. Ці довгоперіодичні брижі майже постійно накочуються на західні окраїни материків. Найпотужнішого впливу зазнає узбережжя Південної Америки, оскільки штормовий пояс Південної півкулі виражений яскравіше, а завдяки значній протяжності акваторії океану брижі мають великий розгін.

Більшість динамічних чинників, що діють у береговій зоні, характеризуються різними видами руху води. Рух води може бути поступальним (течії, перемішування) або коливальним (хвилі, сейші). Здебільшого на мідководді ці два види руху води поєднуються. Наприклад, при наближенні до берега і під час руйнування хвилі виникають хвильові течії і перемішування водної товщі. Кожна частинка води бере участь у всіх цих рухах одночасно.
Берегову зону за характером руху води і переміщенням наносів поділяють на три підзони: 1) глибоководну – коливальних хвильових рухів води, де тертя до дна практично не впливає на розміри і форму хвилі, а глибина моря є більша від половини довжини хвилі: z > ??); 2) мілководну – зону руйнування хвиль, у якій розміри і форма хвилі змінюється під дією тертя до дна (zкр < z < ??); 3) прибережну – зону дії прибійного потоку, де хвиля стає різко асиметричною, крутість переднього схилу зростає, він стає прямовисним (стрімким) і гребінь обвалюється в бік берега, а поряд з коливальним рухом частин води виникає поступальний, що спрямований у гребені в бік берега, а біля дна – від берега.
У формуванні берегових форм рельєфу найбільше значення мають хвилі мілководдя – хвилі, що зазнають впливу морського дна.