Геренчук К.І.
Природа Закарпатської області

Поверхневі води: водний та льодовий режим річок

Водоносність

Територія області багата на водні ресурси, які представлені в основному річковим стоком, що утворюється за рахунок значного зволоження атмосферними опадами. Їхнє середнє багаторічне значення досягає 939 мм. Більша частина опадів (549 мм) іде на формування річкового стоку, а решта (390 мм) випаровується.

З території області в середньому щосекунди з 1 км² стікає 19,8 л води. У середній за водністю рік стікає 8 км³ води, що становить 16% річкового стоку республіки.

Через Тису по території області проходить так званий транзитний стік. Він сформувався на території РСР у вигляді стоку лівобережних приток Вішеу та Іза. Стік Тиси понад 2 км³ в рік, або 25% водних ресурсів області. Великі також питомі показники стоку. Наприклад, з 1 км² за рік стікає 625 тис. м³ (по республіці 83 тис. м³), на одного жителя області в рік припадає 7 тис. м³ води (на одного жителя республіки 1,1 тис. м³).

Водні ресурси нерівномірно розподілені по території області. Це зумовлено, перш за все, орографією та рельєфом. Близько 75% території області займають гори, для яких характерна вертикальна зональність у розподілі водних ресурсів. Тільки незначну територію області, близько 25%, займає Закарпатська низовина, по якій в основному протікає «транзитний» стік. Живлення Тиси відбувається за рахунок дощових, талих і грунтових вод. Найбільша частка в живленні припадає на дощові води (40% річного стоку), снігове та грунтове живлення становлять відповідно по 30%.

Водний режим

Водність річок істотно змінюється протягом року (рис. 11). Характерною особливістю внутрірічкового розподілу стоку є наявність паводків на річках протягом більшої частини року, нестійкої літньо-осінньої та зимової межені та нечітко вираженого весняного водопілля, сформованого талими і дощовими водами.

Весь теплий період року характеризується частим випаданням зливових опадів, внаслідок чого на річках області щорічно утворюються дощові паводки. У середньому за рік спостерігається 8-10 паводків, в тому числі 1-4 з виходом на заплаву. На річках у паводковий період (березень-серпень) формується 55-70% річного стоку. Інтенсивна водовіддача водозборів при випаданні зливових опадів, а також значна пересіченість місцевості з великими похилами сприяють формуванню паводків з крутими підйомами та спадами рівнів води. Тому тривалість стояння високих рівнів незначна і не перевищує, як правило, 4-8 діб. Характерна особливість річок області полягає в тому, що найбільш катастрофічні паводки повторюються протягом року. Паводки 30 грудня 1947 р. і 14 грудня 1957 р. сформувалися під час глибоких відлиг, коли інтенсивне сніготанення супроводжувалося випаданням зливових дощів. Повенню 1947 р. були охоплені ріки всієї східної частини. На ріках західної частини найвищі рівні зафіксовані під час повені 1957 р.

 Гідрографи стоку деяких річок Закарпатської області
Рис. 11. Гідрографи стоку деяких річок Закарпатської області: а — Тиси (смт.Вилок); б — Тересви (с.Дубове); в — Боржави (с.Довге); г — Уж (с.Зарічеве).

Найбільшим на Тисі був паводок 1970 р. (13-14 травня), що перевищив всі попередні. Викликали його зливові опади, які охопили територію східної гірської частини області та лівобережних приток Тиси в РСР. Опади тривали 38-40 год. В окремих місцях вони досягали 100-130 мм, що перевищувало місячну норму.

Осіння і зимова межені нетривалі та нестійкі внаслідок випадання дощів в осінній сезон і відлиг зимою. Зимова межень найбільш чітко проявляється в період зі стійкою від'ємною температурою повітря. Вона рідко триває два місяці. У цей час витрати найменші, формуються за рахунок підземних вод.

При відлигах зимовий стік істотно збільшується внаслідок талих вод, перериваючи меженний період. Тому у формуванні весняного водопілля бере участь тільки частина снігозапасів. Разом з тим у гірських умовах сніготанення відбувається не одночасно по всьому водозбору, а підпорядковане висотній зональності. Все це приводить до зменшення максимальних витрат води й утворення складного гідрографу стоку з багатьма піками. Як наслідок у переважній більшості років максимальні витрати води весняного водопілля уступають максимумам дощових паводків, викликаних інтенсивними зливами.

Льодовий режим

Льодовий режим формується під впливом комплексу природних факторів: температурних умов, морфометричних особливостей річкових систем, водності, грунтового живлення тощо. Для річок області характерні забереги, сало, шуга, шугохід, льодостав, льодохід, затори, зажори та ін.

Осінні льодові утворення на річках (забереги, шуга) появляються в кінці листопада — на початку грудня. Проте характерною для річок області є відсутність стійкого льодоставу. Скресають річки з кінця лютого до кінця березня. Очищення їх від льодових утворень відбувається одночасно на всій території області.

Під час відлиг, які майже щорічно спостерігаються взимку, можливий зимовий льодохід, внаслідок чого буває часткове або повне очищення річок від льодоставу.

Характерним явищем для річок області під час осіннього та весняного льодоходу є зажори та затори, які спостерігаються протягом всього осінньо-зимово-весняного періоду. Зажори утворюються під час шугоходу внаслідок закупорки русла шугою на окремих ділянках біля штучних або природних перепон. Це призводить до підйому рівня води вище зажору на 60-70 см.

Затори виникають під час весняного (рідше зимового) льодоходу, їх зумовлює скупчення крижин в окремих ділянках русла.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом