Геренчук К.І.
Природа Закарпатської області

Поверхневі води

Твердий стік, руслові процеси та селеві потоки

У середньому за рік річки виносять з території області близько 1 млн. 800 тис. т твердих наносів. Середньорічна каламутність води змінюється від 60 до 450...550 г/м куб.

Стік твердих наносів формується у складних природних умовах області, яка охоплює гірські, передгірські та рівнинні райони. Хоч найвища енергія річок у гірських районах, проте максимальна насиченість вод твердими наносами спостерігається на передгірських ділянках. Це наслідок того, що в гірських умовах протиерозійна здатність берегів до розмиву більша, ніж у передгірських.

Руслові процеси у гірських річках в основному зв'язані з глибинною ерозією, на передгірських і рівнинних ділянках переважають форми бічної водної ерозії. Після виходу з гір швидкість течії, а отже, і їх енергія зменшуються. Внаслідок цього частина наносів осідає. Тому річки тут течуть у власних відкладах, а це, в свою чергу, є причиною нестійкості русел, їх частої деформації, розгалуження тощо.

Найбільшого насичення твердими наносами набувають річки під час дощів і весняного сніготанення, коли водні потоки досягають максимальної енергії і здатні розмивати не тільки береги, але й переміщати кам'яні брили, руйнувати водогосподарські споруди тощо. При відповідних умовах насиченість гірських потоків зростає до такої величини, що вони перетворюються на селі.

Під селем розуміють потік, який сформувався внаслідок взаємодії води та продуктів руйнування гірських порід і насичений великою кількістю наносів.

У сельових потоках частка твердого матеріалу становить від 10 до 70%. Здебільшого селі спостерігаються на малих водотоках і в ярах. Залежно від складу та об'єму твердого матеріалу, який переважає у водному потоці, розрізняють водно-кам'яні, грязьокам'яні та грязьові селі.

В області переважають водно-кам'яні та грязьокам'яні селі. Вони спостерігаються на південних і південно-західних схилах Верховинського, Полонинського, Свидовецького та Чорногірського хребтів. У східній частині області (басейн Чорної Тиси, Білої Тиси, Косівської, Тересви) типовими селевими потоками є Мандринець, Лемський, Дурний, Пасічний, Кекеду, Тарничин, Нижній Дубовець, на яких селі спостерігалися в 1947, 1960, 1963 і 1970 рр. У центральній частині області (басейн Тереблі, Ріки та Боржави) селі були в 1947, 1954, 1955, 1965, 1969 і 1970 рр. на потоках Кефаня, Зворець, Щеглянчик, Сухий Квасовець, Коміначик, Чеховець і Городилове. У західній частині області (басейн Латориці й Ужа) селі зафіксовані в 1947, 1948, 1955, 1957, 1965, 1967 рр. на потоках Барнова, Звор, Лубня та Воротичний.

Озера, водосховища та ставки

До поверхневих вод області, крім річкових, належать також води, акумульовані в озерах, водосховищах і ставках. На території Закарпаття 137 озер, сумарною площею водного дзеркала 3,69 км кв. Проте більшість із них має тимчасовий характер, а постійних озер налічується лише 32. В основному це маленькі озерця з площею дзеркала від 0,1 до 2 га, максимальною глибиною 0,8...3,3 м (табл. 8).

Таблиця 8. Озера Закарпатської області(доступно при скачуванні повної версії книги)

За походженням улоговин виділяють озера льодовикові та завальні, які розміщені в основному в гірській частині, на висоті 1500...1800 м н.р.м. Серед озер завального походження найбільше озеро Синевир.

Вода в озерах прісна, світла, прозора, приємна на смак (за винятком Тереблянських озер, де вона солона).

В області небагато ставків і водосховищ — всього 31. Площа їхнього дзеркала становить 1,73 км кв.

Гідрохімічна характеристика та санітарний стан річкових вод

Використання водних ресурсів для різних галузей народного господарства і в першу чергу для побутового водопостачання залежить значною мірою від хімічного складу й якості води.

Хімічний склад води річок області формується під впливом високої зволоженості та поширення бідних солями флішових порід. Ці умови визначають гідрокарбонатно-кальцієвий тип вод слабої мінералізації (до 200...250 мг/л у літній період і 250...370 мг/л взимку). У воді переважають іони Са і НСО3. Хімічний склад води змінюється протягом року залежно від переважання у річковому стоці вод різних генетичних типів: поверхневих, ґрунтових, підземних.

Під час весняного водопілля та дощових паводків стік формується талими та дощовими водами. Мінералізація у цей період знижується (80...160 мг/л). У перехідний період від водопілля та паводків до межені мінералізація вод підвищується (150...200 мг/л) і досягає максимуму (350...370 мг/л) у межень.

Поверхневі води області бідні на солі. Нестача солей кальцію викликає ендемічне захворювання рахітом, а нестача мікроелементів, зокрема йоду, спричиняє ендемію зобу. Для господарсько-технічних потреб якість води визначається її твердістю. Річкові води області мають малу твердість. Вона змінюється протягом року від дуже м'якої (0,8...1,5 мг-екв/л) під час весняного водопілля та дощових паводків до м'якої (1,4...3,8 мг-екв/л) в межень.

Найбільш чиста та придатна для питного водопостачання вода гірських річок.

Використання водних ресурсів та їх охорона

Багаті запаси водних ресурсів області при вмілому комплексному використанні є невичерпним джерелом для задоволення потреб у воді різних галузей народного господарства: гідроенергетики, побутово-господарського водопостачання, гідромеліорації, рибного господарства, рекреації, бальнеології тощо. Дуже важливе і актуальне питання — боротьба з руйнівною дією катастрофічних паводків, які нерідко спостерігаються на річках.

Область багата гідроенергетичними ресурсами. Їх потенціальні запаси оцінюють в 1 млн. 176 тис. кВт, що становить близько 25% потенціальної потужності річок республіки. У наш час використання рі¬чок набрало планомірного характеру, обгрунтованого необхідними розрахунками та проектами.

На річках області побудовано та намічається будівництво ГЕС і ГАЕС (гідроакумулюючі електростанції) з регулюючими водосховищами. ГАЕС будуть виробляти електроенергію під час її максимального споживання.

Серед них слід особливо відмітити два гідровузли: Тисо-Вишеульський та Теребля-Ріцький. До складу першого ввійдуть ГЕС і ГАЕС потужністю 700 тис. кВт. Водосховище допоможе боротися з паводками. До складу Теребля-Ріцького комплексу теж будуть входити ГЕС, ГАЕС і ряд водосховищ на Тересві, Тереблі й Ріці. Ці гідровузли матимуть високу економічну ефективність.

Води річок і алювіальних відкладів широко використовуються для водопостачання населених пунктів, промислових підприємств. На найближчі 20...30 років забір води на водопостачання дорівнюватиме щорічно 281 млн. м куб.

В останні десятиріччя широкого розмаху набули гідромеліоративні роботи — осушення перезволожених земель. Їх площа становить 164 тис. га.

Для захисту прибережних ділянок, в тому числі і меліорованих земель, побудовані водозахисні дамби вздовж Тиси, Боржави, Латориці та інших річок. Загальна довжина дамб сягає понад 500 км.

У засушливі періоди року проводиться зрошення земель. їх площа становить понад 7 тис. га.

У гірських річках розводять цінні породи риб, щорічно випускають до 2 млн. мальків і лососевих (форель, харіус).

З ростом водоспоживання та водокористування збільшується і об'єм стічних вод. Для попередження забруднення водоймищ на промислових підприємствах і в крупних населених пунктах діють водоочисні споруди. В області 3480 водоспоживачів, із яких понад 1200 скидають стічні води. Для очистки цих стоків введено в експлуатацію 233 водоочисні споруди. Широко впроваджується система зворотного водопостачання. Частка зворотної води в водопостачанні становить понад 50%. Це сприяє тому, що річки Закарпаття характеризуються високими фізико-хімічними та бактеріологічними показниками.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом