Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Термоабразія морських берегів

За термічної абразії трансформується поле температур води і виникає вздовжбереговий потік холоду, що нагадує зовні картину утворення потоку розчинних речовин при хімічній абразії. Поперечна структура такого потоку характеризується підвищенням температури води при віддаленні від урізу. Вирізняють дві зони різкої зміни температури. Перша, розташована поблизу берега безпосередньо в зоні дії прибійного потоку, охоплює смугу шириною 3-4 м, а друга – на відстані 9-12 м від берега. Ці дві зони з порівняно різкими градієнтами температур розмежовані областю відносно вирівняних температур. Перша градієнтна зона формується поблизу вершини заплеску в зоні безпосередньої дії прибійного потоку на мерзлу поверхню кліфу і бенча, а друга – відповідає зоні руйнування хвиль.
Дані щодо швидкості термічної абразії досить фрагментарні, проте й вони засвідчують швидкий темп руйнування берега під дією термоабразійного процесу. Спостереження за протяжністю повного циклу термоабразії, де розглядають час, упродовж якого відбувається цілковите оновлення експозиції уступу (вироблення ніші, обвалювання карнизу, руйнування в зоні прибою льодяного і твердого матеріалу) засвідчили, що тривалість такого циклу становить 1-2 роки. На тривалість циклу впливають: температура води, сила прибою, тріщинуватість мерзлих порід, льодистість тощо. Проте загальний підхід щодо дослідження швидкості термоабразії необхідно базувати на основі врахування умов теплообміну на межі вода-лід.
За термічної абразії, як і за інших видів абразійного процесу, на швидкість процесу і його інтенсивність впливають надходження і рухливість уламкового матеріалу, що потрапляє в прибійну зону. Якщо на рухомому береговому схилі, складеному мерзлими породами, є досить потужний шар наносів, то він відіграватиме роль теплоізолятора. Тією ж мірою відталий ґрунт накопичується на пляжі або біля підніжжя кліфу, що також сповільнюватиме процес термічної абразії. З іншого боку, якщо в складі цих наносів є достатня кількість крупних уламків, якими прибій може бомбардувати кліф, ефект термічної абразії посилюватиметься абразійною діяльністю уламкового матеріалу. Переважно на берегах, складених мерзлими пухкими породами, термоабразійний процес поєднується з дією соліфлюкції, що загалом посилює руйнування берегового уступу.
У процесі термічної абразії формується закономірний профіль підводного берегового схилу, який і за інших типів абразії має форми випуклої догори і виположеної до лінії урізу кривої. Подібно хвилеприбійній ніші і ніші вилуговування, на термоабразійному березі біля підніжжя кліфу формується ніша витаювання. Темп руйнування берега з нішею витаювання залежить від межі твердості породи, що формує навислий над нею карниз.
Помічено, що межа міцності залежить від ступеня промерзлого ґрунту, від запасів у ньому холоду. Отож найглибші ніші витаювання спостерігаються у дещо вищих широтах – тут навислі над нішею карнизи утримуються довше, ніж у нижчих широтах.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом