Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Потік наносів та його характеристики

Хвильовий потік прибережних наносів. Масове направлене переміщення відкладів уздовж берега впродовж тривалого часу в одному і тому ж напрямі П.К. Божич називає потоками наносів. Такі потоки залежатимуть передусім від гідрометеорологічних умов території, напряму і сили хвилювання, від руху хвильових течій на певному відрізку берега.
Переміщення відкладів вздовж берега характеризує також і міграція наносів (термін був запропонований Р.Я. Кнапсом). Під міграцією наносів розуміють місцеві переміщення наносів під дією хвиль і течій за короткий проміжок часу. Залежно від зміни гідродинамічних умов (сили і напрямів хвилювання), що відбуваються в даний час, міграції наносів можуть змінювати свою інтенсивність і напрям. Потоки наносів визначаються певним середнім значенням гідродинамічного режиму за тривалий період (наприклад, за декілька років). Залежно від сили хвилювання, кількості наносів та їхньої крупності потоки наносів займають всю ширину підводного берегового схилу і надводної частини пляжу, або ж лише окрему смугу.

Головними характеристиками потоків наносів є потужність, ємність, насиченість і ступінь (показник) насичення.
Ємність – максимальна кількість наносів, яка за існуючих гідрометеорологічних умов може бути переміщена вздовж берега за певний період часу. Вона досягає максимуму при ? = ?та падає як при зменшенні, так і при збільшенні ?.
Потужність – та кількість наносів, яка реально перемістилася за певний час в даному напрямі.
Насиченість – стан потоку, при якому його ємність дорівнює потужності.
Ступінь (показник) насиченості – відношення потужності до ємності. Якщо ступінь насичення дорівнює одиниці, то потік насичений і, відповідно, вся енергія хвиль і течій витрачається на роботу з переміщення і руху наносів. Якщо ступінь насичення менший, ніж одиниця (<1), то це засвідчує про ненасиченість потоку (дефіцит відкладів): на ділянку берегової зони потрапляє менша кількість наносів, ніж та, яка могла б переміститися за існуючих умов хвильового режиму на цій ділянці. Відповідно, тільки частина енергії хвиль і течій витрачається на переміщення наносів, а залишкова частина енергії витрачається на розмивання берега і дна. Якщо ж на певний відрізок берега надходить відкладів більше, ніж хвилі і течії в стані їх перемістити вздовж берега, то надлишок наносів залишається непереміщеним і акумулюється. Така ситуація може виникнути у місці впадіння річки, яка несе надлишкову (порівняно з ємністю) кількість матеріалу на цей відрізок морського берега. Інша можливість надлишкового надходження відкладів – це зниження ємності потоку на окремій ділянці.

Досліджуючи рух і переміщення відкладів у береговій зоні, В.В. Лонгінов запропонував поняття «витрати наносів», що близьке за змістом до потужності. За В.В. Лонгіновим теоретично розрізняють встановлені і невстановлені потоки. У встановленому потоці витрата, очевидно, не залежить від часу, отож її можна зачислити до певного відрізка часу і виокремити елементарну, повну та сумарну витрати потоку. Для переходу від одиничного перерізу до просторової характеристики потоку наносів В.В. Лонгінов вводить поняття «поперечної і поздовжньої структури витрати» і власне потоку. Один із засновників вчення про потік прибережних наносів П.К. Божич розглядає його як силовий потік прибережних наносів і вводить поняття «ємність силового потоку», як максимально можлива витрата за певних гідрометеорологічних умов. Поняття «умовного фактора намулорухаючої здатності силового потоку» було також запропоноване В.В. Лонгіновим. Термін намулорухаюча сила широко використовують при гідрометеорологічному методі вивчення потоку наносів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом