Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Біогенні літодинамічні процеси

Берегова зона – це область найбільшої концентрації і різноманіття життя океану. Численні процеси і трансформації речовин відбуваються у береговій зоні за участі живих організмів. Важливу роль відіграють і залишки відмерлих організмів. У багатьох випадках береги морів складені колоніями живих організмів або слугують суцільними багатокілометровими заростями мангрових дерев, полів водоростей. Функції живих організмів у береговій зоні океану різноманітні і чималі за своєю значимістю. Деякі організми руйнують і розрихлюють гірські породи. Це передусім молюски-каменеточиці (на рис. 3.10 проілюстровано їхні ходи), хоча серед «руйнуючих» є і представники нектону, а також багаточисельні мікроорганізми.

Руйнування корінних порід донною абразією під впливом каменеточиць
Рис. 3.10. Руйнування корінних порід донною абразією під впливом каменеточиць

рівень АВ – попереднє положення морського дна

Чимало організмів фільтрує воду, звільняючи її від завислих частинок. Об’єм фільтрації можна зіставити з об’ємом припливних хвиль великих прибережних водойм. Отож ці організми здійснюють концентраційну функцію. Води верхнього життєвого шару океану (0-200 м) відфільтровуються живою речовиною океану 10-15 разів упродовж року.

Деякі організми, що живуть у ґрунтовій товщі дна, безпосередньо переробляють відклади, пропускаючи їх через травний тракт, роздрібнюючи або перемелюючи їх і збагачуючи продуктами життєдіяльності. Такі дослідження виконані на узбережжях Північної Америки. Лише один із видів піскожилів на площі близько 8 млн. км2 на літоралі поблизу гирла р. Фрейзер перетравлює за рік близько 1 млн. м3 відкладів, тобто 5% загальної величини твердого стоку річки. Лише один молюск йольдія, який становить менше 10% донної фауни, здатен перекачувати донних відкладів більше, ніж їх відкладається на великих просторах затоки Бузарде і протоки Лонг-Айленд.

Багато тисяч кілометрів уздовж берегів охоплюють зарості водоростей морських трав і мангрових дерев. Займаючи мільйони квадратних кілометрів океанічного дна, вони виробляють велику кількість осадового матеріалу і трансформують роботу літодинамічних процесів.

Біогенна продукція коралових рифів забезпечує існування у відкритому океані великих масивів суші, слугуючи єдиним джерелом матеріалу для їхньої побудови. Розрахунки засвідчують (Лісіцин, 1983), що середній вміст тільки карбонату кальцію сучасних відкладів океану становить 34%, а для кернів буріння – навіть 43%. Якщо підсумувати вміст CaCО3+SiО2+Cорг у сучасному осадонакопиченні в океані, то їхня сума становить 41%, а враховуючи неповноту витяжки аморфного кремнезему під час аналізів – приблизно 50%. Поблизу берегів зосереджено основну частину продукції живої речовини. Отож роль біогенних процесів у сучасному осадонакопиченні в межах берегової зони, напевно, не менша 70-80%. Загальновідомий вислів О.П. Лісіцина – щодо геохімії океану як біогеохімії – напевно, варто також застосовувати і щодо берегової зони океану.

Мілководдя заток, лагун і естуаріїв характеризується значним поширенням водоростей і морських трав, що здійснюють фотосинтез. В процесі фотосинтезу відбувається виділення газів. Виділення газів здійснюється також і при бактеріальній життєдіяльності. Бульбашки газу можуть захоплювати із дна деяку кількість завислих частин. Це явище також може відігравати певну роль у динаміці донних відкладів, а також при транспортуванні біогенних сполук.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом