Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Хемогенна та біогенна групи бенчів

Хемогенна група бенчів характеризується переважанням хімічної абразії. Головною особливістю формування таких бенчів є те, що в береговій зоні майже не утворюється уламкового матеріалу і літодинамічний чинник у формуванні узбережжя майже відсутній.
Бенчі розчинення Ю.Д. Шуйський зачислює до хемогенної групи бенчів. Формуються вони в умовах зниженого хвильового впливу на дуже мілких і пологих підводних берегових схилах, з досить високою твердістю розчинних порід. В ослаблених гідрогенних умовах берегової зони вплив хемогенного чинника у формуванні абразійних форм на поверхні найчастіше карбонатних порід (вапняках, мергелях, доломітах тощо) буде вирішальним. Головною умовою формування бенчів розчинення є існування постійного гідрохімічного градієнта, зумовленого фізико-механічними і хімічними властивостями породи до розчинення, сприятливі температурні умови прибережних вод, їхня солоність, насиченість вуглекислотою, сприятливі гідродинамічні умови (хвильовий режим, швидкість та повторюваність прибережних течій). Результатом хімічних процесів тут є утворення різноманітних форм – чарунок розчинення, улоговин вилуговування, каррів різної форми, форм «решітчастого вивітрювання», останців розчинення тощо. Головною особливістю формування таких бенчів є відсутність уламкового матеріалу, оскільки з підвищеним вмістом карбонатної речовини зростає ступінь хімічного вилуговування, що пояснює швидке розчинення гірських порід на підводному схилі. І тільки у випадку досить щільних вкраплень нерозчинних уламків у розчинні породи може утворюватися незначна кількість наносів у береговій зоні. Середня швидкість донної абразії на таких бенчах становить 0,5-5,0 мм/рік, хоча на островах архіпелагу Бісмарка у коралових вапняках вона може сягати до 15 мм/рік.

Біогенну групу утворюють фітогенні та зоогенні бенчі, в яких домінуючий абразійний процес зумовлений дією живих організмів, які населяють поверхню дна підводного схилу. Особливість утворення таких бенчів характеризують умови поширення біогенних форм рельєфу в береговій зоні.
Фітогенні бенчі – досить рідкісний різновид абразії в береговій зоні. Руйнування підводного берегового схилу відбувається тут в результаті розчинення і розпушування поверхні прибережного дна кореневою системою водоростей та інших водних рослин. Цей тип бенчів трапляється на захищених від хвильового впливу або дуже мілких ділянках узбережжя. Прикладом може бути Варненська та Каркінітська затока Чорного моря. Як і бенчі розчинення, фітогенні бенчі майже не виконують літодинамічної функції та не утворюють осадового матеріалу, оскільки розпушені і розчинені корінням рослин породи дна у розчині чи в завислому стані виносяться хвилями і течіями. Відповідно, це спричинює, хоч і з дуже малими швидкостями, до безперервного поглиблення дна.
Зоогенні бенчі мають значно більше поширення серед біогенної групи бенчів, ніж фітогенні. Найчастіше вони трапляються на підводних схилах, складених карбонатними породами. Головним чинником у формуванні таких бенчів є діяльність зообентосу, а саме – різноманітних молюсків, що населяють дно підводного схилу. Живі організми на поверхню прибережного дна діють по-різному: одні виконують механічну роботу, а інші завдають хімічного впливу на поверхню порід. Швидкість абразії коливається в широких межах – від 0,5 мм/рік до 120 мм/рік. Головним чинником швидкості абразії слугує густота живих організмів та їхня дія на площу поверхні прибережного дна.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом