Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Абразійні останці (кекури), морські ворота (арки) і еворзійні котли. Процес еворзії та лункоподібного берегового вивітрювання

Лункоподібне (сотове) берегове вивітрювання виникає в зоні розбивання хвилі до поверхні кліфу, яке спричинює її руйнування. Переважно руйнуються кліфи, складені карбонатними і пухкими породами. Завдяки неоднорідності породи утворюються характерні лунки (альвеоли), що нагадують невеликі комірчини. Такі форми рельєфу притаманні для півострова Меганом.

Найміцніші ділянки часто відокремлюються при абразії і виступають тоді від берега у вигляді окремих скель – абразійних останців. Це може відбутися лише у тому випадку, коли швидкість руйнування основної породи значно перевищує швидкість руйнування останця. Кекури також утворюються із найкрупніших брил в обвалах і брекчіях або в результаті відокремлення жил вивержених порід. Кекури можуть розміщуватися досить далеко від берега, що свідчить про загальну «величину» абразії. На ділянках найбільш «слабкої» породи утворюються бухти і гроти.
Абразійні останці або кекури – ізольовані високі конусоподібні скелі або ж стовпоподібні скелі-останці у морі, складені міцними породами, що відокремилися в результаті абразійного переформування морських берегів. Кекури можуть досягати висоти в декілька десятків метрів і розміщуватися поодинці або ж групами на деякій віддалі від берега у морі. Відокремлення абразійного останця може відбутися лише в тому випадку, коли швидкість руйнування основної породи значно перевищує вкраплені елементи міцнішої породи.

Морські ворота (арки) – утворюються в результаті селективної абразії витягнутих мисів або островів, у товщі яких пробивається хвилями арка. Такі утворення порівняно рідкісне явище. Нестійке та недовговічне склепіння арки може обвалитися і на її місці можуть утворитися абразійні останці.

Еворзійні котли утворюються на бенчі при локальній неоднорідності порід, що його утворюють. Еворзійні котли починають формуватися під час викришування великих вкраплень в місцях найбільшої тріщинуватості після того, коли в утворених пониженнях рельєфу прибоєм заносяться уламки порід, галька чи гравій, що поглиблюють первинну депресію обертальними коловими рухами, які утворюють хвилі та прибій. Детально такі форми рельєфу описано на Тарханкутському півострові Дзенс-Литовським.
Еворзія (лат. evorsio, eversio – перекидування, руйнування) – еродуюча дія води, що падає вертикально, утворюючи при цьому вири, які виробляють у гірських породах ями і заглиблення.
Еворзійні жолоби формуються на відносно рівній поверхні кліфу (на дзеркалі кліфу). Виникають при ерозії порід однорідного складу і середньої стійкості. Переважно мають ритмічний характер і свідчать про активність денудаційних процесів. У гирлах еворзійних жолобів у нештормовий час року формуються конуси виносу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом