Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Зони та елементи пляжу і прилеглого мілководдя

Рис. 5.4. Зони та елементи пляжу і прилеглого мілководдя (за Ф. Шепардом): (доступно при скачуванні повної версії книжки)
Зони: І – підводна зона пляжу, або передбережжя (offshore) – прибійна частина мілководдя, що лежить нижче рівня низької води; II – фронтальна зона (фронтальний схил) пляжу, або прибережжя (foreshore) – похила частина пляжу, що лежить між бермою і рівнем низької води; III – тилова зона пляжу, власне берег (backshore) – частина пляжу, що лежить між фронтальною зоною (прибережжям) та лінією корінного берега.
Елементи: 1 – берма (пляжева сходина) (berm) – майже горизонтальна частина пляжу в межах фронтальної зони (в межах заплеску прибійного потоку); 2 – гребінь берми (berm crest) – межа берми з боку моря: 3 – фронтальний (пляжевий) укіс (схил) (beach face) – нахилена частина пляжу, розміщена нижче пляжевої берми, на яку переважно накочуються хвилі;); 4 – пляжевий уступ або обрив (beach scarp) – майже вертикальний схил, що обмежує пляж з боку моря, і утворюється дуже високими хвилями або в тому місці, де берег відступає під дією хвиль середньої величини; 5 – тераса, що оголюється під час відпливу; 6 – прифронтальний (береговий) укіс (схил) (shore face) – вузька нахилена частина пляжу, що простягається від рівня низької води в бік моря, в межах якого хвилі найактивніше переміщують пісок і гравій; 7 – вздовжберегова (пляжева) улоговина (лощина) (longshore troung) – видовжена депресія (або серія депресій), що простягається вздовж найнижчої частини пляжу (або її підводної зони), у смузі прибою (понижена частина в прибійній зоні); 8 – вздовжбереговий бар (longshore bar) – піщане підводне пасмо (або серія пасом), що простягається вздовж берега, відокремлене від нього улоговиною (лощиною), і переважно оголюється під час відпливу; простежується також у межах підводної зони пляжу (передбережжя) нижче середнього рівня води.

На стабільних піщаних берегах загальна величина розмивів і намивів на пляжі під час шторму переважно незначна. Піщані пляжі дещо стійкіші, ніж галечникові, тому значні зміни на них можуть відбутися лише за дуже сильних штормів. Зовнішній край піщаних пляжів рідко буває рівним. Він характеризується мисами-виступами і пологими бухтами між ними, для яких характерні прибережні підводні вали. Диференціація матеріалу на пляжі за сприятливих умов може сприяти накопиченню мінералів – прибережно-морських розсипів, що мають у деяких випадках промислове значення.
Проте найбільшу практичну цінність мають пляжі як найкращий засіб захисту берегів від розмиву хвилями. Відповідно, при розробці заходів з укріплення берегів необхідно знати динаміку профілю пляжу, адже, відповідно до цих даних, необхідно обирати конструкцію захисних споруд. У багатьох випадках за розмиву берегів доцільно, а іноді й необхідно створювати штучні пляжі, що досягається шляхом додаткового відсипання матеріалу, або шляхом будівництва бун – коротких молів, орієнтованих здебільшого перпендикулярно до берега. Найчастіше поєднують відсипку з будівництвом бун. Такі штучні пляжі створені в Криму (Ялта, Масандра).
Умови формування пляжів у припливних морях дещо інші (рис. 5.4). Основні зони та елементи пляжів припливних морів виокремлено Ф. Шепардом, ним проаналізовано також термінологію основних елементів пляжу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом