Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Береговий вал

5.4. Берегові вали

Береговий вал (beach ridge) – форма рельєфу тилового боку пляжу або акумулятивних берегових терас, утворена прибійним потоком. Складені вали галькою, гравієм, піском, в окремих випадках – чере- пашником. Берегові вали, зазвичай, мають асиметричну форму: з боку моря схил пологий, а з боку суші – крутий. Берегові вали належать до складних акумулятивних форм. Проте в яких би умовах не формувався береговий вал, його напрям завжди є напрямом берегової лінії. Повторюваність берегових валів вказує на зміну берегової лінії, а наростання берегових валів свідчить про регресію берегової лінії, і навпаки, розмив – про трансгресію.
Береговий (прибійний) вал (beach ridge), або штормовий пляж (storm beach), за Ф. Шепардом, – низький видовжений вал, намивається штормовими хвилями і переміщується від пляжевої берми до берега. Складений, зазвичай, грубозернистим піском, гравієм і черепашником. Часто простежується кілька більш або менш паралельних один одному валів. їх іноді помилково вважають дюнними пасмами, що нагадують берегові вали, але здебільшого складені тонкозернистим піском.
Пляж повного профілю насправді і є тим єдиним береговим валом, який ускладнюється дещо дрібнішими валами, що є тимчасовими утвореннями. Дрібні берегові вали тимчасові і виникають тільки під час загасання штормового хвилювання. Під час наростання шторму вони руйнуються, а матеріал, що їх складає, частково виноситься за межі підводного схилу, а частково переноситься на береговий схил пляжу повного профілю. Отже, відбувається наростання того єдиного великого берегового валу, причому наростання в бік суші. За достатньої кількості відкладів на дні береговий схил пляжу повного профілю, відповідно до наростання валу у висоту, може вийти з-під впливу хвиль і тоді у його морського краю виникне ще один, дещо молодший крупний береговий вал, розвиток якого відбуватиметься вищеописаним шляхом. Отже, у процесі розвитку акумулятивного берега може утворитися ціла серія давніх берегових валів. Аналіз їхньої будови і взаємного розташування може дати багато цінного для вивчення історії формування берега.
Розвиток пляжу неповного профілю у випадку достатньої кількості пухкого матеріалу на дні відбувається приблизно за такою схемою. Дрібні берегові вали, що ускладнюють схил приєднаного пляжу, поступово сприятимуть накопиченню пухкого матеріалу і відсуванню урізу в бік моря. Впродовж часу інтенсивної акумуляції відкладів виникає береговий вал, формування якого пов’язане з матеріалом, що викидується із дна на берег. Отже, пляж, приєднаний до валу, може перетворитися за своєю формою у пляж повного профілю. Великий береговий вал за інтенсивної акумуляції відкладів збільшуватиметься у розмірах, і розвиток його піде таким шляхом, про який ми вже говорили. Декілька великих древніх берегових валів, що почергово приєднані один до одного, формують берегову акумулятивну терасу або іншу берегову акумулятивну форму рельєфу.
Тривалість у часі існування валу, що утворився з відкладів дна, залежатиме від матеріалу, що його складає, і кліматичних умов. Найкраще зберігаються вали, складені галькою і черепашником. Під дією вітрів піщані вали розвіюються. Процеси дефляції та еолової акумуляції утворюють у межах валу різні еолові форми. Інколи розвіяні вали вкриваються рослинністю і заростають.
Висота берегових валів змінюється як за профілем, так і за простяганням. Відмінності в профілі валу визначаються різною силою штормів, що формують вали, і різноманітним положенням рівня у відповідні періоди. За простяганням вали також змінюють свою висоту, що пов’язане з різною крупністю матеріалу або різною експозицією берега. На древніх терасах почергова висота валів змінюється внаслідок дефляції, еолової акумуляції, нерівномірного руйнування внаслідок вивітрювання.
Морфологічний аналіз берегових валів дає змогу в деяких випадках визначити походження акумулятивної форми, історію її виникнення, напрями переміщення відкладів і різноманітні етапи їхнього розвитку. Під час морфологічного аналізу берегових валів необхідно враховувати:
1. Напрям берегового валу, оскільки за будь-яких умов свого утворення вал слугує водночас і напрямом берегової лінії цієї ділянки.
2. Стадійність валів – якщо берегові вали однієї стадії утворення зрізаються валами іншої, розміщеної ближче до сучасного урізу, то вали другої стадії утворення є дещо молодшими за віком.
3. Різке неспівпадання берегових валів різновікових систем засвідчує про перерву в наростанні акумулятивної форми, її розмив упродовж певного часу, що відмежовує завершення утворення давнішої системи берегових валів.
4. Відгинання країв валів і їхнє віялоподібне розходження переважно відбувається у напрямі росту акумулятивної форми.
5. Вільні краї берегових валів вказують на їхнє формування в умовах вільної акваторії, що існувала на цій ділянці під час утворення валів.
Проте під час будь-якого обґрунтування необхідно враховувати гідрометеорологічний режим території. Оскільки основні кліматичні умови за післяльодовиковий час не зазнавали суттєвих змін, є всі підстави для того, щоб отримані дані з певною мірою ймовірності використовувати для тлумачення особливостей гідродинаміки берега в минулому.
Берегові вали, як акумулятивна форма, можуть формуватися як за поперечного, так і за поздовжнього переміщення відкладів. Морфологія валів і матеріал, що їх утворює, може допомогти під час визначення походження кожної конкретної акумулятивної форми. Якщо в межах останньої є ділянки, де берегові вали простягаються на значну відстань паралельно одне одному, то можна припустити, що поперечне переміщення матеріалу тут переважало над поздовжнім. Про це свідчить також і склад відкладів, що формують вали, якщо це, наприклад, ооліти, черепашник, тобто матеріал справді донного походження.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом