Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Підводні берегові вали

Підводні берегові вали (submarine bar) – характерні форми рельєфу прибійної зони мілких берегів, що формуються в прибережній частині підводного берегового схилу. Морфологічно – це більш або менш асиметричні піщані пасма (з дещо крутим схилом, оберненим у бік берега), висотою від 0,5-2,0-4,0 м, шириною до 100 м і протяжністю від декількох сотень метрів до перших десятків кілометрів. Переважно вони простежуються у вигляді цілих серій, що налічують від двох-трьох до десятків валів, які простягаються паралельно до берега та один до одного.
Утворюються вали за часткового руйнування хвилі, тобто на глибинах, близьких до подвійної висоти хвилі (z = 2h) на пологих схилах (рис. 5.8). На формування донних акумулятивних форм рельєфу значно впливають форми рельєфу дна моря і підводного схилу. Нерідко підводні акумулятивні форми рельєфу формуються ніби в пастці між підводним пасмом моноклінально залягаючих порід і берегом. Дуже часто підводна акумулятивна форма у вигляді піщаного пасма чи валу за простяганням поступово переходить у пасмо, утворене корінними породами.

Рис. 5.8. Різні стадії утворення підводних валів (за В.П. Зенковичем) (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Найближчий до берега вал характеризується найбільшою динамічністю та має явну тенденцію до переміщення у бік берега. Після сильних штормів і післяштормового згону цей вал нерідко зникає чи приєднується до берега, перетворюючись у береговий вал. Таке приєднання колишнього берегового валу може відбутися за досить короткий час – літній період, як це було на Каспійському морі, коли приріст прибережної суші становив приблизно 20 м у вигляді валу. Фронтальне приєднання першого валу до пляжу можна вважати свідченням того, що підводні вали – форми, які утворилися за поперечного переміщення наносів. Приєднання першого валу до пляжу може слугувати одним із шляхів утворення берегового валу. Оскільки підводні вали є значною перешкодою для хвиль, то вони сприяють посиленню процесу рефракції води в береговій зоні і швидкому розгортанню фронту хвилі по прямій до берега. Підводні вали, як форми акумулятивні, створені за поперечного переміщення наносів, є трасами для вздовжберегового переміщення донного піщаного матеріалу, що спричинене хвильовими течіями. Найбільші швидкості переміщення завислого піщаного матеріалу вздовж берега спостерігаються на гребені першого з боку моря підводного валу. Отже, коли будують захисні портові споруди, то рекомендують їх виносити за межі берегових валів, щоб значною мірою вплинути на скорочення занесення піщаним матеріалом акваторії порту.
Для побудови значної кількості підводних валів необхідна велика кількість донних наносів. У зв’язку з цим підводні вали можна розглядати як своєрідні індикатори структури потоків наносів, якщо ці форми рельєфу розвинуті у межах берегів, де такі потоки існують. Зменшення кількості валів за простяганням потоку або їхнє цілковите зникнення свідчать про зменшення потужності або про дефіцит потоку наносів. Помічено також, що на таких ділянках проявляються значні відмінності у крупності матеріалу на валах і в міжвалових улоговинах: в улоговинах з’являється крупний матеріал, а на деяких ділянках навіть оголюються корінні породи, що засвідчує повну мобілізацію матеріалу на побудову валів. По краях вільних акумулятивних форм переважно зростає похил підводного схилу і підводні вали зникають. Найбільшу різноманітність вони мають на широких мілководдях за масового осідання намулів із потоку. Окрім того, формуванню серії багаточисельних валів сприяють вздовжберегові течії, найбільші швидкості яких приурочені до улоговин між валами.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом