Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Берегові бари - великі акумулятивні форми рельєфу

5.5. Берегові бари

Береговими барами називають дуже великі берегові акумулятивні форми, що мають відносну висоту (від підводного підніжжя) до 10-15 м, протяжністю в декілька десятків кілометрів і шириною від декількох сотень метрів до декількох кілометрів. Вони орієнтовані переважно паралельно з загальним (генеральним) напрямом берега і відокремлені від моря прибережними мілководними акваторіями (нерідко з досить порізаною внутрішньою береговою лінією), що називають лагунами. Берегові бари – великі акумулятивні форми рельєфу у вигляді пересипу чи акумулятивних островів незначної ширини. Бари, що формуються на значній віддалі від берега, можуть мати кільцеподібну форму. Формуються бари із донного матеріалу.
Іноді берегові бари приєднуються в одній або декількох точках до виступів суші, іноді – це ланцюги акумулятивних островів, або ж є підводними формами рельєфу, які не піднімаються над рівнем моря, проте мають тенденцію перетворюватися в надводні утворення. Суттєвою особливістю берегового бара виявляється те, що він складений матеріалом донного походження – черепашником, черепашниковим піском, оолітовими пісками або пухкими відкладами іншого генезису, що вистеляють дно моря безпосередньо перед баром. Ця властивість барів прямо вказує на те, що вони зобов’язані своїм походженням процесам поперечного переміщення наносів.
Берегові бари – найпоширеніші акумулятивні форми. За підрахунками О. Виноградова, загальна протяжність берегів, облямованих барами, становить 9% всієї берегової лінії Світового океану. Це Атлантичне узбережжя США, значна частина берегів Мексиканської затоки, узбережжя Південної Бразилії та Уругваю, північний берег Гвінейської затоки, узбережжя Нідерландів і ФРН, значна частина узбережжя Великої Австралійської затоки, більша частина берегів Сахаліну, західний берег Камчатки, частина узбережжя Чукотки тощо. Таке значне поширення барів змушує думати, що і причина утворення барів є досить загальною – планетарною. Щодо походження барів існує чимало гіпотез. Передусім В.П. Зенкович питання щодо їхнього утворення уподібнював з підводними валами, проте цю ідею автор згодом відкинув. Припускають також, що бари слугують пасмами дюн, що в процесі трансгресії моря були затоплені і перетворились у пересипи. В окремих випадках такий шлях утворення лагунного берега з пересипом, що морфологічно подібний до берегового бара, є можливим (наприклад, Віслинська коса, коса Кюршу-Нерія на Балтиці).
Береговий бар налічує три стадії розвитку – підводну, острівну і берегову. Відповідно, утворюються форми рельєфу, що також відповідають трьом стадіям: підводний бар, острівний бар і береговий бар (рис. 5.9). Утворення підводного бара здійснюється цілковито хвильовими рухами придонних форм, а у формуванні острівного та берегового бара бере участь також прибійний потік.

Рис. 5.9. Стадії розвитку берегового бара (за В.П. Зенковичем): (доступно при скачуванні повної версії книжки)
а – підводний бар; б – острівний бар; в – береговий бар

Підводний бар – це перша стадія розвитку берегового бара (рис. 5.9, а). Підводний бар має тенденцію до переміщення у бік берега, що обумовлюється переміщенням наносів хвилями з морського боку бара на його береговий бік. Потім відбувається вихід на поверхню окремих ділянок гребеня бара. Внаслідок цього здійснюється перехід до іншої стадії – формування острівного бара.
Острівний бар (barrier island) – стадія розвитку берегового бара, коли окремі ділянки його гребеня виступають над водою у вигляді акумулятивних витягнутих за простяганням бара островів (див. рис. 5.9, б). При цьому вже помітне чітке відокремлення лагуни, яка, проте, ще доволі тісно пов’язана з морем. Однак у деяких випадках акумулятивна форма у вигляді острова, що сформувалась далеко від корінного берега поперечним переміщенням наносів зверху на схилі обмілини чи банки, може і не перетворитися у власне береговий бар. І лише переміщуючись у бік суші, острівний бар може приєднатися до корінних виступів берега в одному або ж декількох місцях, переходячи у завершальну стадію свого розвитку – формування власне берегового бара. Між ним і корінним берегом відокремлюється лагуна.
Береговий бар (barrier beach, bar) – надводна акумулятивна форма, утворена акумуляцією наносів за поперечного їхнього переміщення (див. рис. 5.9, в). Інколи береговий бар називають ще бар’єром.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом