Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Періодичні акумулятивні форми рельефу берега: мегафестони, штормові фестони, фестоноподібні коси та острівці

Мегафестони – берегові періодичні мікроформи рельєфу зубчастого чи хвилястого візерунку значних розмірів, що утворюють систему виступів і заглиблень на зразок заток. Переважно вони формуються в поєднанні з серпоподібними або неперервними підводними валами. Мегафестони, що пов’язані з серпоподібними підводними валами, мають довжину 150-300 м, а ті, що поєднуються з неперервними підводними валами, – 100-200 м. Ритмічність берегової лінії зумовлена відстанями між розривними течіями. Зазначимо, що для формування мегафестонів існує локальна міграція підводного піщаного валу в бік берега. Встановлено залежність швидкості міграції мегафестонів від їхньої довжини: великі мегафестони рухаються повільніше.
Штормові гігантські фестони – періодичні виступи контурів берегової лінії, зумовлені роботою штормових хвиль. їхня довжина – від 100-300 м до 3 км, тривалість існування – від декількох тижнів до років. Простежується зв’язок їхнього прояву з переважанням процесів розмиву берегів на ділянках заток, суміжних з розривними течіями.
Окрім цих форм, дослідники виокремлюють так звані протуберанці, які подібні до штормових фестонів, але характеризуються більш згладженими виступами (менш висунуті зубчики). Вони, зазвичай, простежуються на довгих прямолінійних піщаних пляжах, наприклад, уздовж східного узбережжя США. Довжина цих форм коливається в межах 150-1000 м, з найтиповішим значенням – 500-600 м. Амплітуда таких звивистих «хвиль» берегової лінії становить 15-25 м. Більш крупнозернистий матеріал розміщується переважно на виступах. Вони часто мігрують вздовж берега зі швидкостями між 100 і 200 м у місяць. Протуберанці пов’язані з характерними ділянками прибережної циркуляції, яку може спричинювати рефракція хвиль, течії, зигзагуватий контур берегової лінії. Рефракція хвиль супроводжується змінами висоти хвилі вздовж берега біля берегової лінії. Течії, спрямовані із зон високих хвиль до зон низьких хвиль, зближуються в бухтах і, відхиляючись потім у бік моря, утворюють потужні розривні течії. Здебільшого улоговини протуберанців розміщуються навпроти областей зародження розривних течій. Там, де хвилі накочуються на берег під гострим кутом, часто виникає меандруюча система течій, що супроводжується виникненням ритмічних протуберанців уздовж берега. Улоговини протуберанців простежуються на ділянках відхилення течій у бік моря, а їхні виступи розміщуються там, де течії спрямовані до берега. Накочування хвиль до берега під гострим кутом спричинює в деяких випадках перекошену асиметричну форму протуберанців. Подекуди улоговини протуберанців успадковують виступи контуру берега. При переміщенні протуберанців уздовж берега профіль пляжу змінюється від увігнутого в улоговинах до прямолінійного і випуклого при проходженні виступів.
Іншою формою періодичного розчленування контуру берега є фестоноподібні коси. Здебільшого вони, як ритмічні форми рельєфу, трапляються в багатьох лагунах. Фестоноподібні коси нерідко обмежені мисоподібними виступами і розділяють лагуну на декілька озер у формі кілець. Часто такі форми виникають з обох боків лагун і назустріч одна одній. Озера, розділені фестоноподібними косами, овальної форми і мають діаметр 1-7 км. Подібні коси трапляються в Чукотському морі, деякі із них симетричні, інші – асиметричні. Ці утворення можуть виступати приблизно на 1 км і мають з часом тенденцію до зростання симетрії внаслідок руху відкладів при дії коротких рефракційних хвиль.
На місці випуклих частин великих фестонів можуть виникати фестонні острівці (cuspate sandkey) – невеликі піщані острови, що залишаються на пляжі в процесі розмиву фестонів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом