Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Форми підводного акумулятивного рельєфу: підводні піщані пасма і горби, гідробархани (псевдобархани), рифелі або брижі (піщані хвилі)

До форм підводного рельєфу зачисляють передусім різноманітні форми періодичного мікрорельєфу підводного берегового схилу: підводні піщані пасма і горби, гідробархани (псевдобархани), рифелі або брижі (піщані хвилі) тощо. У типовому випадку мезорельєф підводного берегового схилу представлений підводними валами різноманітної структури (рис. 5.11). Рифелі і підводні вали розділені цілою ієрархією донних акумулятивних форм, які ще недостатньо вивчені і потребують детальних досліджень. Частково підводний рельєф припливного мілководдя буде описано при характеристиці ватових і маршевих берегів.

Рис. 5.11. Підводні акумулятивні форми (за Н.В. Кобецу): (доступно при скачуванні повної версії книжки)
а – поздовжні піщані пасма, сформовані хвилями і хвильовими течіями; б – «гідробархани»

Рифелі, ріплемарки (ripple marks) – комплекс форм мікрорельєфу на піщаному дні, що поєднує мініатюрні гребені та западини, які їх розділяють. Це найпоширеніші періодичні форми підводного мікрорельєфу, які формуються під час взаємодії пухких наносів з хвилями або течіями у певному діапазоні відносних швидкостей, здебільшого хвильових коливань малої амплітуди. Утворюються такі форми рельєфу на підводному береговому схилі, складеному піщаним матеріалом, хоча такі форми рельєфу можуть виникати і на алевритовому ґрунті, їхня висота вимірюється сантиметрами, а довжина – першими десятками сантиметрів. Однак в умовах широкого мілководдя, захищеного від хвиль, за достатньої кількості піщаного матеріалу довжина гребенів окремих рифелів може сягати 1-2 км, а відстань між гребенями – до 10-20 м. Зазвичай, рифелі утворюються паралельно один одному, однак трапляються і перетинаючі або розгалужені системи.
Рифелі (хвилеприбійиі знаки; піщані брижі) – це малі хвилеподібні гребені та западини, а також гребені та борозенки (заглиблення та виступи), що утворилися під дією текучої води на дні русла або під дією вітру на піску і на снігу.
Ці елементарні періодичні форми рельєфу займають значні площі дна Світового океану, а також і за межами берегової зони на великих глибинах. Підводний береговий схил з піщаним дном практично повсюдно зайнятий рифелями. Дослідженням рифелів присвячено чимало праць передусім тому, що вони відіграють чималу роль при переміщенні наносів у береговій зоні. Аналіз динаміки їхнього утворення виконано Б. Шуляком.
Рифелі поділяють на активні, сформовані діючим гідродинамічним режимом, і пасивні, тобто ті, які залишились внаслідок раніше діючого гідродинамічного режиму. Рифелі формуються при швидкостях, близьких до зрушуючих. Нерівномірне зрушення частин із дна спричинює до утворення на гладкому дні локальних нерівностей рельєфу, за якими виникають вихори, що розпадаються на дві складові (рис. 5.12): складова 1, переміщуючи частини, «працює» на формування наступних рифелів, а складова 2 підтримує їхній крутий «підвітрений» схил, зберігаючи таким чином можливість існування самих форм і завихрень.

Рис. 5.12. Плоскі вихрові рифелі і структура завихрень у форм, утворених: а – течіями, б – хвилюванням (за Анциферовим і Єфремовим) (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Зі зростанням придонних швидкостей змінюється висота і довжина активних рифелів аж до їхнього стирання. Розміри рифелів стабілізуються після певного часу дії стаціонарного хвилювання. При загасанні хвилювання процес переробки рифельного рельєфу протікає значно повільніше, ніж при зростанні хвиль. За різкого зменшення поздовжніх швидкостей форми можуть консервуватися і наступна роль послабленого хвилювання зводиться до виположування крутих гребенів рифелів. За власне коливальних рухів донні рифелі мають симетричний профіль з широкою улоговиною і вузькими гребенями. Накладання поступальної течії на коливальний рух може спричинити виникнення асиметрії рифелів. Відповідно, в цьому випадку асиметрія рифелів може бути ознакою спрямованого потоку наносів.
Іноді рифелі зберігаються у викопному стані і в багатьох випадках їхня морфометрія у сукупності з аналізом складу наносів слугує важливим критерієм для відновлення палеогеографічних умов середовища їхнього формування.
Піщані куполи (sand domes) – невеликі куполоподібні підвищення, які утворилися в результаті захоплення бульбашок повітря. Руйнування таких куполів переважно спричинює до утворення кільцевих мікроформ рельєфу підводного берегового схилу.
Гідробархани (псевдобархани) – донні акумулятивні форми рельєфу, які в плані нагадують форму півмісяця (бархана) і мають асиметричний профіль. Утворені крупним піском чи черепашником. їхня довжина коливається від 200-300 м до 1500 м. Формуються в умовах широкого мілководдя за наявності часто повторюваних хвильових течій одного напряму. Утворення таких форм пов’язують з впливом на донні відклади хвильових, а також припливних та інших течій.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом