Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Класифікація акумулятивних форм рельєфу

5.7. Класифікація акумулятивних форм рельєфу

Традиційно всі прибережно-морські форми рельєфу поділені на дві великі групи – абразійні та акумулятивні. Такий поділ обґрунтовано гідродинамічними умовами прибережної зони, поширенням хвильової енергії на певну ділянку при утворенні форми та подальшим її розвитком. Детальніше вивчено акумулятивні форми рельєфу. Наприкінці 60-х років XX ст. було накопичено важливу інформацію про берегові акумулятивні форми рельєфу, їхню морфологію і динаміку в різних географічних зонах і на різних узбережжях регіонів. Згодом завдяки цій інформації В.П. Зенкович класифікував акумулятивні форми рельєфу. Ця класифікація стала загальновизнаною, вона й сьогодні не зазнала помітної трансформації та принципового вдосконалення чи спростування. Важливо, що В.П. Зенкович навів і класифікаційні ознаки, які можна також використовувати і при інших загальногеографічних класифікаціях. Аналогічно, ці класифікаційні ознаки можна використовувати і для абразійних форм берегового рельєфу.

Усі класифікаційні ознаки розділено на три групи: морфологічні, динамічні і генетичні.

І. Морфологічні ознаки.
1. Обриси, контури (для простих і подвійних форм), спосіб приєднання до корінного берега. Складні форми класифікують загалом, проте окремі структурні елементи форм характеризують порізно за складом їхніх відкладів.
2. Орієнтація форм щодо елементів корінного берега (симетричні, асиметричні, похилі).
3. Місцерозташування форми (на відкритому березі, в бухтах, поблизу островів та за островами). Якщо форми містяться в бухтах, то характеризують за ознакою розташування на конкретній ділянці бухти – зовнішній, гирловій, середній чи кутовій частині. Форми, розміщені на мисах, характеризують за наявністю подвійних і з’єднаних форм.
4. Другорядні морфологічні ознаки: вигнутість (для пересипів), ступінь вигну тості (для кіс, стрілок) і напрям розвитку (до затоки, до річкового гирла). Наявність серпоподібних (гачкоподібних) вигинів, вторинних, прибійних форм на тиловій частині тощо.
5. Параметри форм і кількісні показники їхніх обрисів, співвідношення довжини до ширини, іноді – потужність підводного цоколя тощо.

II. Динамічні ознаки.
6. Стабільні та мобільні форми.
7. Механізм наростання форми: хвильовий (для галечників), хвильовий разом з течіями (для пісків).
8. Ступінь рухливості форми: стабільні (нерухомі), рухливі і ті, що вже перемістилися.
9. Середовище утворення: берегові, донні, берегово-донні (поєднані) зі значним підводним поширенням чи продовженням розвитку.
10. Ступінь розвитку: по всій ширині підводного схилу; накладені на бенч у різних діапазонах глибин; форми повного і неповного розвитку.
11. Умови відносних вертикальних рухів рівня океану (стабільний рівень, підвищення чи пониження рівня).
12. Сучасна активність: перепилювання хвилями тіла кіс; нарощування віддалених ділянок кіс і стрілок; активність відступання форми; фронтальне нарощування; еолова дефляція або акреція.
13. Напрям надходження наносів (для томболо, пересипів, кіс і деяких облямовуючих форм).

III. Генетичні ознаки.
14. Основний процес надходження наносів: донне (поперечне) чи поздовжнє переміщення наносів; поєднане почергове чи сукупне постачання.
15. Джерела живлення: абразія берегів і підводного схилу; ерозія дна і берегів; еолові наноси; надходження алювію, уламків морських організмів.
16. Причини акумуляції: а) під час поперечного транспортування впродовж формування профілю рівноваги чи його переформування; б) під час поздовжнього руху – заповнення вхідного кута, обгинання виступів, зовнішнє блокування берега, зменшення енергії хвильового поля.
17. Поєднання форм і взаємозалежність: первинні, вторинні (на тілі первинних), індуковані.
18. Умови хвильового режиму: форма може виникнути та набути стійких обрисів під дією одного, двох чи трьох напрямів хвиль, які чергуються.
19. Стадія розвитку: зародкові (зокрема, на дні моря); повного розвитку; відмираючі; реліктові (залишкові); регенеруючі.

Рис. 5.13. Загальна класифікація акумулятивних берегових форм рельєфу (за В.П. Зенковичем): (доступно при скачуванні повної версії книжки)
Приєднані (прилеглі): а – акумулятивна тераса донного живлення; б – акумулятивна тераса вздовжберегового живлення; в – тераса, що заповнює ввігнутість берега; г1 – симетричний виступ двобічного (двостороннього) живлення; г2 – пересип (виступ) у вершинній частині бухти, сформований внаслідок загального падіння енергії хвильового поля; д – асиметричний виступ одностороннього (однонапрямленого) живлення.
Вільні (завислі з класу вільних): е – коса, одностороннього (однобічного) живлення; ж – стрілка двобічного живлення; з – гачкоподібна коса біля рівного берега.
Замикаючі (форми перетину): и – пересип у гирлі (на виході) бухти, затоки, лагуни; к – пересип в середній частині бухти (затоки); л – перейма (томболо) одностороннього (однобічнонапрямленого) живлення; м – міжострівна перейма (томболо).
Облямовуючі: н – скобоподібна (дугоподібна, клямкоподібна) коса двобічного живлення; о – петле подібна коса однобічнонапрямленого живлення; п – симетрична подвійна облямовуюча коса.
Відокремлені (відмежовані): р – береговий бар; с – акумулятивний острів, який виник під впливом розмивання (розриву) тіла коси; т – акумулятивний острів, утворений донними наносами у гирлі річки під впливом морських хвиль; у – береговий бар, приєднаний до корінного берега.
1 – материкова суша і активний кліф; 2 – відмерлий кліф і берег, облямований пляжем; 3 – потік наносів і подача матеріалу до берега і в бік моря; 4 – міграція наносів уздовж краю акумулятивної форми і подача матеріалу з дна

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом