Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Типи еволюції бухтових берегів. Діагональні, Нейтральні, повздовжні та поперечні береги за Рихтгофеном

Значний вплив на розвиток берегової зони має геологічна будова прилеглої суші та відносні вертикальні коливання. Геологічна структура зумовила виникнення поперечних, поздовжніх, діагональних і нейтральних берегів. Терміни були запроваджені Ф. Рихтгофеном (Richthofen). Діагональний берег визначається простяганням тектонічних структур під гострим кутом (у типовому випадку) до загального напряму берегової лінії. Такий берег відрізняється частою зміною виходів різноманітних порід уздовж берега і, відповідно, різноманітністю наносів. Прикладом діагонального берега є західне узбережжя Англії, де основні структури підходять до моря під гострим кутом, завдяки чому виникають півострови та асиметричні затоки, косо орієнтовані до загального напряму берега навскіс. Нейтральний берег притаманний територіям з горизонтальним заляганням гірських порід (столові країни). Вирізняється такий берег однорідністю літологічного складу гірських порід і незначним розчленуванням берегової лінії. Поперечний тип берега визначається перпендикулярним (або близьким до нього) простяганням тектонічних структур. Характеризується частою зміною складу порід уздовж берега, з чим пов’язана його значна порізаність. Типовим прикладом такого типу берега є берег Західної Бретані, де загальний напрям берега перетинає під прямим кутом тектонічні структури. Поздовжній берег характеризується паралельним простяганням тектонічних структур до загального напряму берегової лінії.
При інгресії моря в області з неоднорідною геологічною будовою виникли первинно-рівні, скидові, лопатеві, скидово-брилові та інші береги. Селективна абразія сприяла формуванню зубчастих берегів. За вертикальних відносних рухів утворились береги з ознаками підняття і занурення.
Залежно від рельєфу затопленої суші і розвитку абразійно-акумулятивного процесу виникають первинно-розчленовані і вторинно-розчленовані береги, а також бухтові береги різних типів (мілинні і глибокі, закриті і відкриті тощо). В результаті інгресії моря сформувались три вихідних типи еволюції бухтових берегів: 1) береги глибокі вздовж усього відрізка берегової зони, тобто і біля мисів (виступів), і в бухтах; 2) береги глибокі біля мисів і мілкі в бухтах; 3) береги мілкі вздовж усього відрізка берегової зони.
У багатьох випадках береги формуються під одночасним впливом як хвильових чинників, так і субаеральних процесів. До таких типів належать дельтові береги, денудаційні, обвально-осипні, соліфлюкційні тощо. Абразійно-денудаційні береги переважно складені щільними осадовими і масивними кристалічними породами та дуже мало видозмінені абразійними процесами. В зоні сучасного хвильового впливу спостерігається розвиток слабовиражених хвилеприбійних ніш, згладжених хвилюванням, накопичення брил, валунів тощо. На абразійно-денудаційних берегах розвиваються денудаційні форми рельєфу – осипища, обвальні накопичення, що виникають в результаті фізичного вивітрювання. Сліди впливу субаеральних чинників спостерігаються не тільки в надводній, але й у підводній частині (осипища, обвали). Акумулятивні процеси на берегах подібного типу майже не розвиваються.
Здебільшого хвильовий вплив на береги значно ускладнюється дією нехвильових процесів і явищ, які суттєво змінюють розвиток берегової зони і спричинюють до утворення своєрідних форм рельєфу. До таких чинників належать припливи, згінно-нагінні явища, вплив рік, вітру тощо. Ці чинники практично універсальні і з більшою чи меншою інтенсивністю можуть впливати на будь-які частини узбережжя Світового океану, формуючи різноманітні типи берегів – припливні, ватові, береги з вітровою осушкою, потамогенні тощо. Необхідно зазначити потужний антропогенний (техногенний) чинник, зумовлений всезростаючим господарським освоєнням берегової зони.
Морські береги характерні для всіх географічних поясів і зон світу. Відповідно, в своїх головним рисах і розвитку вони зазнають суттєвого впливу географічної зональності. Цей вплив проявляється у закономірному розподілі і характері процесів абразії та акумуляції, зумовлених особливостями гідродинамічного режиму і надходженням осадового матеріалу, а також у формуванні певних зональних типів берегів, як термоабразійних, мангрових, коралових тощо.
За голоценовий період і в наш час розвиток берегів відбувається при постійному, хоч і сповільненому, підвищенні рівня моря. Велике значення для розвитку берегів мають первинні похили і рельєф суші, яка зазнає затоплення морською водою. В процесі голоценової (фландрської) трансгресії на інтенсивно розчленованих ділянках земної суші виникли так звані інгресійні береги.
Під впливом усіх цих чинників (як зональних, так і азональних) розвиток берегів морів та Світового океану набуває певних специфічних рис, формуються різноманітні типи берегів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом