Геренчук К.І.
Природа Закарпатської області

Фауна хребетних Закарпатської області: палеозоологічні особливості

Палеозоологічні особливості хребетних

Походження сучасної фауни Карпат і Закарпатської області сягає глибин неогену, тобто понад 7-8 млн. років.

Пліоценова фауна хребетних Закарпатської низовини не була ізольована від суміжних територій і відсутність певних видів хребетних у той час пояснюється не фізико-географічними, а екологічними причинами. Пліоценові хребетні, зокрема ссавці, мало відрізняються від ранньоантропогенових видів. Отже, чітку межу хронологічного розміщення провести важко. За даними Ф.Кормоша (1931-1938), М.Крецоя (1941-1968), С.Шауба (1932), Д.Яноші (1962, 1963) до складу пізньопліоценової фауни входили трагеляфус, гемітрагус, прокамптоцерас, олені, козуля, лось, кабан, тапір, носорог, мастодонт, бобер, сліпаки, кіт, панда, шакал, мавпа, а з плазунів — жовтобрюх.

Перелічений своєрідний склад викопної фауни наземних хребетних датується пізнім пліоценом — раннім антропогеном (І.Г.Підоплічко, 1954).

Екологічний аналіз пізньопліоценової-ранньоантропогенової фауни свідчить про наявність в її складі типових лісових хребетних (глухар, дрімлюга, дятли, крутиголовка, сойка, бобер, білка, вовчки, лісові миші, лісові та чагарникові полівки, борсук, росомаха, олень тощо). Існували також степові форми, зокрема пліобатрахус, жовтобрюх, зелена ящірка, лунь, боривітер, сіра куріпка, сіноставець, строкатка, ховрах, сліпак, дикобраз, лев, гієна, корсак, велетенський олень, етруський носорог та ін. У складі фауни значна кількість амфібіонтів, тобто тварин екологічно зв'язаних з вологими луками, болотами, водоймами (ставкова жаба, водяний вуж, чирок, косар, деркач, ремез, трогонтерій, деякі полівки). Таким чином, південні схили Карпат і прилеглі до них рівнини були тоді типовим передгірським лісостепом.

Основні фауністичні елементи пізньопліоценової-ранньоантропогенової фауни хребетних добре помітні і в складі сучасного тваринного світу Закарпатської області.

Типова середньоантропогенова, або плейстоценова, фауна хребетних Закарпаття і південних схилів Українських Карпат відома з багатьох місцезнаходжень. Плейстоцен-голоценові види підтверджують, що склад викопної антропогенової (четвертинної) фауни цього регіону порівняно з сучасною фауною хребетних був значно різноманітнішим. Одночасно є вагомі підстави вважати, що майже всі сучасні види хребетних входили до складу плейстоценового тваринного населення, але чисельність популяцій та їх географічне поширення були цілком відмінні.

Типових гірських форм у сучасній фауні Карпат дуже мало. З ссавців до них належать гірський бабак, серна, снігова полівка, малий водяний щур, карпатська чорна білка, альпійська бурозубка; з птахів — стінолаз, альпійська галка, альпійська завирушка, гірський біловолий дрізд, гірська плиска, гірська вівсянка, гірський щеврик; з амфібій — гірський і карпатський тритони, саламандра. Бідність видового складу спеціалізованих гірських тварин пояснюється відносною молодістю Карпатської гірської країни та незначними висотами.

Аналіз видового складу плейстоценових печерних хребетних з Малоутольського та відомих інших закарпатських місцезнаходжень (Ф.Кормош, 1911; І.Єгік, 1921: Є.Гааль, 1929) засвідчує, що основне ядро цієї фауни має чимало спільного з сучасною степовою та лісовою фаунами цього ж регіону. Важливою кліматологічною групою плейстоценових тварин у фауні Карпат були північний олень, песець, заєць біляк, копитний лемінг, вузькочерепна полівка, біла куріпка, які мігрували з півночі внаслідок зміни клімату — зниження середньорічної температури під впливом часткового материкового північного зледеніння.

Розвиток голоценової фауни хребетних Закарпаття відбувався так само, як у плейстоцені. У ранньому голоцені північний олень, песець, заєць біляк, копитний лемінг, біла куріпка були звичайними тваринами цього району. Процес їх зникнення тривав довго, майже до XIX ст. Таким чином, констатуючи появу у плейстоценовій фауні Карпат ряду видів північних тварин і їх зникнення у пізньому голоцені, необхідно звернути увагу на те, що основний склад фауни залишився без суттєвих змін. Чимало тварин — зубр, тур, кінь, барани, цапи, заєць біляк у горах, хохуля, бобер, перев'язка — у передгір'ях зникли під впливом антропогенних факторів. Частина видів (сіноставець, сірий хом'ячок, копитний лемінг, вузькочерепна полівка) не витримала конкуренції з місцевими прогресивними формами (хом'як, водяна полівка, звичайна полівка). На прикладі розвитку фауни хребетних Закарпатського регіону стає зрозумілим процес локалізації у високогірному поясі деяких колишніх рівнинних тварин у зв'язку з формуванням гір. Ці тварини (снігова полівка, альпійська бурозубка, альпійський бабак) виявились ізольованими в горах поясом суцільних букових лісів, що виник на більш низьких схилах гір.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом