Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Маршовий тип берега. Береги з вітровою осушкою. Припливні ванни, тераси відпливу, жолоби стоку - форми рельєфу ватових берегів

На берегах, складених середнім чи крупним піском з більшим похилом берегового схилу, ніж на піщано-мулистих, суттєву роль у формуванні мікрорельєфу відіграють також і води відпливу. Під час відпливу, після того як поверхня берега звільниться від води, із піску починають просочуватися потоки води, які насичують мокрий пісок. Стікаючи вниз по схилу, ці потічки зливаються однин з одним, знову розтікаються, внаслідок чого формується густа мережа дрібних вимоїн глибиною до 1 м, а в деяких випадках і більше, з крутими стінками, що за своєю морфологією різко відрізняються від описаних вище каналів стоку і вибоїн. Ці вимоїни переплітаються між собою, роздвоюються і знову зливаються, пересікаючи одна одну (рис. 7.6, б).
На широких осушках поблизу річкових гирл спостерігаються значно крупніші форми, що зобов’язані своїм походженням спільному ерозійному впливові припливно-відпливних течій і річковому стоку. Така мережа каналів або жолобів стоку припливних вод дуже часто утворює досить розчленовану поверхню ватів. Жолоби стоку припливних вод – це ерозійні утворення, які мають глибину до 20 м і більше, з постійним водотоком, тобто вони не осушуються під час відпливу, оскільки їхнє дно лежить нижче рівня сизигійного відпливу. Дуже часто такі жолоби поглиблюються і розмиваються припливними течіями. Вздовж таких жолобів можуть сформуватися прируслові вали, які ще більше ускладнюють поверхню ватів.
На поверхні осушок під час відпливу формуються невеликі плоскі водойми – припливні ванни (tidepools). Переважно вони утворюються при заповненні водою абразійних понижень на поверхні кам’янистих чи глинистих осушок, або ж улоговин на піщаних і піщано-мулистих.
На морських мілководдях припливних морів формуються витягнуті за напрямом припливних течій піщані акумулятивні форми – припливні пасма. їхня відносна висота може сягати 20 м і більше, а довжина – десятків кілометрів. Поверхня таких пасом може бути розчленована вторинними поперечними пасмами.
На відносно глибоких акумулятивних берегах при значній ролі хвилювання може утворитися тераса відпливу (low-tide terrace, foreshore step) – пологий, дещо відокремлений уступ, що інколи утворюється в нижній частині припливної осушки чи пляжу.

Маршовий тип берега є невід’ємною складовою припливного берега, хоча може формуватися як окремий тип берега. Виникають марші за значно складніших природних умов від ватів (осушок). Марші покриті рослинністю, зокрема морськими травами, які суттєво впливають на берегові процеси. За дослідженнями Г.О. Саф’янова (2000), на маршах зосереджено 1/3 рослинної маси Світового океану, отож він зачисляє їх до фітогенного типу берегів. На думку І.С. Щукіна (1974), маршовий берег є найпізнішою стадією розвитку берега лагунного типу, коли лагуни повністю заповнюються наносами і перетворюються в низовини маршів або ватів.
Найтиповішими ці береги є на узбережжях Північного моря (Нідерланди, ФРН), подекуди трапляються на берегах Франції.

Береги з вітровою осушкою – мілководні береги, які формуються внаслідок коливання рівня моря за постійних вітрових нагонів і згонів. Як генетичний тип берега його виокремив O.K. Леонтьев (1956). Утворення таких берегів можливе тільки на ділянках з досить малими похилами прибережної рівнини і прилеглої частини морського дна, в широких мілководних затоках і за островами, де вплив хвилювання значно послаблений. У їхній будові є багато спільних рис з ватовими берегами припливних морів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом