Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Типи дельт: прибійна, руслова і припливна, скульптурні (ерозійні, врізані) дельти та акумулятивні

Часто дельти нарощуються з дуже великою швидкістю. Швидкість наростання дельти може коливатися від десятків метрів до сотень метрів у рік, а потужність дельтових нагромаджень може сягати декілька сотень і навіть тисяч метрів (наприклад, р. Нігер – 8 км). Розміри дельт можуть бути також досить значними. Наприклад, дельта Амазонки має площу 100 тис. км2, а дельта Волги – 19 тис. км2.
Власне морфологія дельти, її розміри і внутрішня структура відкладів, що утворюють дельту, визначаються також іншими чинниками – розподілом твердого стоку річки, характером підводного схилу на передгирловій ділянці узмор’я, тектонічними рухами дна і берегів водойми, обрисами берегової лінії, кліматичними особливостями території. Різні поєднання всіх цих чинників визначають велику різноманітність типів дельт.
Залежно від тектонічних умов берегової зони і геоморфологічних процесів формування розрізняють скульптурні (ерозійні, врізані) дельти та акумулятивні. Морфологічно дельта скульптурна (врізана) не відрізняється від справжніх акумулятивних дельт. Відмінність їхня лише в тому, що рукави таких дельт врізаються не у власні алювіальні відклади, а в давні морські відклади, що формують приморські берегові рівнини. Отже, скульптурні дельти ще називають ерозійними – врізаними. Така дельта утворюється річкою за різкого відносного пониження рівня моря. Для акумулятивних дельт характерна значна акумуляція алювіального матеріалу, що свідчить про порівняно стійкий режим водойми. Важливими умовами формування скульптурних дельт є незначні похили осушеного морського дна і невеликі об’єми твердого стоку річки. Найчастіше скульптурні дельти виникають унаслідок розтікання річкових вод під час виходу із передгір’їв на плоску прибережну рівнину. Такі дельти описано на Прикаспійській низовині. До цього типу зачисляють також дельту Неви.
За характером переважаючого гідродинамічного процесу у формуванні дельти розрізняють такі їхні типи – прибійна, руслова і припливна. Прибійна дельта формується за переважаючого впливу на переробку винесеного річкою матеріалу і його сортування. Внаслідок цього на морському краю дельти утворюється серія берегових валів і барів, що сприяють вирівнюванню її контуру. Руслова дельта формується за переважання руслових процесів, що сприяє швидкому просуванню морського краю дельти в бік відкритого моря. За достатньої кількості алювіального матеріалу спостерігається швидке зростання пригирлових кіс. Припливні дельти утворюються під значним впливом припливних течій. Реверсивна припливна течія у гирлах проток накладається на річкову стічну і може стати головним енергетичним чинником, що переміщує відклади. В межах морського краю дельти щодо цього можливе утворення серії витягнутих за напрямом припливної течії паралельних видовжених акумулятивних пасом. Такі дельти характерні для дельт Меконгу і Гангу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом