Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Типи річкових дельт: заповнення, висунуті, блоковані та дзьобоподібні дельти

Залежно від рельєфу берегової зони, де формується дельта – при впадінні річки в затоку чи на відкритому березі, розрізняють дельти заповнення і висунуті. Висунута дельта формується на відкритому березі і висувається в море за загальну лінію берега. Найчастіше висунута дельта є самостійним утворенням на відкритій ділянці берега, але також може бути пізньою стадією розвитку дельти заповнення. Дельта заповнення формується при впадінні річки в затоку або лагуну. Розвиток дельти заповнення відбувається у спокійній напівізольованій акваторії за послабленого впливу морського хвилювання. Зростання дельти може бути з самого початку обмежене пересипом, який блокує затоку. Скид річкових наносів у відкриту акваторію моря утруднений. Основна маса алювіального матеріалу осідає в затоці чи лагуні, що спричинює до її поступового заповнення. Після прориву річки через пересип її дельта починає розвиватися як висунута дельта. Прикладами дельти заповнення є дельта Дунаю (рис. 7.9), Вісли, Північної Двіни, Кубані.

Рис. 7.9. Розвиток дельти Дунаю як приклад формування дельти заповнення (за O.K. Леонтьєвим): (доступно при скачуванні повної версії книжки)
а-г – стадії наростання дельти в минулому; – сучасний стан дельти (крапками позначено акумулятивні форми «грінду», рисками – болота)

Розвиток дельти заповнення нерідко відбувається внаслідок відокремлення окремих ділянок акваторії затоки барами, що формуються біля зовнішнього краю дельти. Поєднання барів і приєднаних до них прируслових валів з відокремленими мілководними водоймами утворює своєрідний ніздрюватий рельєф поверхні дельти. Великі піщані нагромадження зазнають і еолової переробки, виникає своєрідний дюнний ландшафт. Деякі ізольовані озера заростають і на їхньому місці утворюються болота («плавні», «плаури»). Значні площі займають також водні поверхні («ільмени», «лимани»), відокремлені одне від одного лише вузькими акумулятивними смугами суші, які в дельті Дунаю називають «грінду».
Різновидом дельти заповнення є блокована дельта. Поняття було введено І.В. Самойловим (1952) як окремий тип дельти. Блоковані дельти можуть виникати як у вершинах заток, які відокремлюються від моря косою або пересипом і захищені від прямої дії морських хвиль, так і на відкритій акваторії берегової зони. Процеси, які формують дельту, вирізняються великою складністю.
Найпростішим типом висунутої дельти є дзьобоподібна дельта (рис. 7.10, а), яку формують русло річки і прируслові коси, що утворилися внаслідок акумуляції річкових наносів по обидва боки від русла. Її ще інколи називають рогоподібною, гострокінцевою, пригирловим виступом. Формується така дельта в тому випадку, якщо річка впадає у водойму одним або кількома слаборозмежованими рукавами. Типова дельта характеризується наявністю трьох морфологічних елементів – річкового русла і двох пригирлових кіс з обох боків від гирла. В плані має вигляд клиноподібного (дзьобоподібного) виступу берега. Утворення пригирлових кіс пов’язане з тим, що швидкості річкової течії на одному і тому ж перерізі річки біля берегів і в середній частині русла різні. Біля берегів швидкість річкової течії менша, а при загальному зменшенні швидкостей у гирлі відбувається виположування поздовжнього профілю водної поверхні річки. Відповідно, зменшення швидкостей біля берегів стає настільки значним, що саме тут насамперед відкладається алювій. За помітного відхилення хвиль дельта відхиляється також у підвітряний бік, набуваючи дещо складнішої вигнутої форми. Якщо вплив однонаправленого морського хвилювання помітний, навітряна пригирлова коса притискається до берега, водночас відхиляючи русло річки. Типовим прикладом може бути дельта річки Тібр в Італії.

Рис. 7.10. Типи річкових дельт: (доступно при скачуванні повної версії книжки)
а – дзьобоподібна; б – блокована; в – лопатева; г – багаторукавна

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом