Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Коралові береги. Рифи і їх типи

Коралові береги (coral reef coast) – береги тропічних і екваторіальних регіонів Світового океану, які формуються вапняковими утвореннями коралів і водоростей.
У морфології і розвитку узбережжів низьких широт важливу роль відіграє біогенна продукція коралових рифів та вапнякових водоростей. Отож береги, що утворюються при взаємодії вапнякових утворень з хвильовими процесами, називають кораловими або рифогенними.
Існує велика група морських організмів, які здатні засвоювати сполуки кальцію з морської води і будувати свої скелети. Найпоширенішими із них є мадрепові корали і вапнякові водорості. Ці організми здійснюють велику морфогенетичну роботу, створюючи водночас гірську породу (рифовий вапняк) і будуючи із цієї породи своєрідні форми рельєфу – рифи. Рифові корали розвиваються у чітко визначених природних умовах: відносно високі середні температури води (не нижче 18-20°С), нормальна солоність водних мас (27-38%о), добра освітленість і прозорість. Планетарне розповсюдження коралів передусім визначається температурою, яка зазвичай обмежена ізотермами поверхневих вод 18° і 36°С (найхолоднішого і найтеплішого місяців, відповідно). Проте найоптимальніші умови для розвитку коралів обмежуються ізотермами 25-36°С. Корали потребують чисту і прозору воду, яка швидко перемішується, що забезпечує постійне поповнення поживними речовинами і киснем. Активне рифоутворення не відбувається без потрібного освітлення, яке необхідне для фотосинтезу водоростей. Ця умова має вирішальне значення, що обмежує глибину масового розвитку коралів. Більшість рифових коралів живе на глибинах 25-40 м і лише деякі з них знаходяться на глибинах 60-70 м. Корали не витримують тривалого перебування без води, тому живі частини рифів починаються тільки від рівня води при відпливі. Здебільшого вважають, що для початкового заселення коралів необхідний твердий скелястий ґрунт. Проте ця умова вагома лише там, де відбувається інтенсивне хвилювання, яке здатне зруйнувати коралові колонії, а в спокійних умовах лагун коралові колонії ростуть і на піщаному ґрунті.
Вперше описав і пояснив походження різних форм коралових рифів Чарльз Дарвін у своїй праці «Про будову та розповсюдження коралових рифів» (1842), написаній на основі експедиційних досліджень 1831-1836 pp. на кораблі «Бігль». Вчений пояснював походження різних форм коралових рифів поступовим зниженням морського дна. Оскільки корали не можуть рости у глибоководних умовах, то, згідно з гіпотезою Дарвіна, єдиним можливим поясненням існування рифів на великих глибинах і приуроченість до одного рівня є опускання основи, до якої вони прикріплені. Правдивість оригінальної гіпотези Ч. Дарвіна безперечна, вона витримала перевірку новими даними. Однак варто зазначити, що зазвичай хід природних процесів значно складніший, а періоди опускання суші змінюються періодами підняття і, відповідно, абразії.
У своєму описі коралових рифів Чарльз Дарвін використав просту класифікацію, яку використовують і сьогодні для пояснення закономірностей їхнього розвитку. Він виокремив три головні типи рифів: облямовуючі (берегові), які розміщені безпосередньо вздовж берега; бар’єрні, які відокремлені від берега глибокою улоговиною; атоли – кільцеподібні острови, які оточують лагуну. До цих головних типів рифів O.K. Леонтьев додає четвертих тип – внутрішньолагунні рифи. Найповнішою класифікацією коралових рифів, за геоморфологічними умовами поширення в сучасних морях, є класифікація Ф. Шепарда, який виділяє шість типів рифів: облямовуючі (берегові), бар’єрні, атоли, фаро (кільцеві рифи невеликих розмірів), столові (пластоподібні) та коралові горби або плямисті рифи (невеликі внутрішньолагунні рифи).

Найпоширенішими формами коралових рифів є бар’єрні, серед них – найбільший – Великий Бар’єрний риф Австралії. Бар’єрні рифи розповсюджені біля островів Філіппінських, Нова Гвінея, Нова Каледонія, Мадагаскар, Цейлон, Фіджі, Куба, біля узбережжя Південної Америки (бар’єрний риф Беліза). Рифи є особливими природними комплексами з різноманітними кораловими утвореннями, мангровими обмілинами, островами.

Рис. 7.13. Морфологічні елементи коралового рифу [«География атоллов...», 1973]: (доступно при скачуванні повної версії книжки)
I – зовнішній схил: 1 – зона підніжжя, 2 – зона прибійних жолобів і гребенів; II – рифова платформа (риф-флет): 3 – зовнішня зона (а – рампарт, б – поздовжні улоговини), 4 – середня зона (в – острови), 5 – лагунна внутрішня зона (г – лагунний (внутрішній) схил рифової платформи); III – лагуна

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом